Директор Миколаївського зоопарку розповів про допомогу від людей та закордонних колег в перші місяці війни

Директор Миколаївського зоопарку, президент Асоціації зоопарків України Володимир Топчій розповів, як українські зоопарки пережили перші місяці війни. Про це пише УНІАН.

Так, Топчий говорить, що на початку війни зоопарки відчували дефіцит продуктів та кормів, води, палива, а також проблеми з тепло- та енергопостачанням в найхолоднішу пору року.

«Відверто - спочатку були страх та розгубленість. Однак працівники зоопарків не зламалися. Війна нас згуртувала та організувала. Розумієте, зоопарк неможливо евакуювати. Якихось окремих тварин ще можна вивезти, але ж не всю колекцію. Якими були історії зоопарків у Другу світову війну? Вони продовжували функціонувати під обстрілами та бомбардуваннями (як от Лондонський чи наш, Миколаївський) і навіть в окупації (зоопарки Харкова, Одеси, Києва)».

Тому зоопаркова спільнота й зараз швидко оговталася від шоку, згуртувалася. Адже підопічні зоопарків просто не могли чекати. Всі члени Асоціації допомагали в евакуації, де це було можливо, взяли на утримання тварин з інших зоопарків, живих куточків, зооцентрів з тих регіонів, в яких точилися бої. Наприклад, БІОН Тераріум Центр прихистив понад тисячу рептилій, врятованих бійцями ЗСУ зі зруйнованого розплідника під Харковом, а також тварин з іншого київського зоопарку.

Але притулок надавався не лише тваринам.

«Серед людей, яких війна зірвала з рідних місць, було немало наших колег. Ми не могли стояти осторонь від біди цих людей. Тому, наприклад, Луцький зоопарк працевлаштував переселенців з Донбасу. Зоопарк «Лімпопо» на Львівщині надав притулок колегам з Харківського зоопарку та парку «ХІІ місяців» на Київщині. Рівненський зоопарк став транспортним хабом, через який вантажі, які поступили в Україну, розподілялися по напрямках всередині країни», - каже Топчий.

Чим могли, зоопаркам допомагали місцеві жителі.

«Мені запам'яталась розповідь директорки Луцького зоопарку: «Люди приносили від мішечка горіхів і пакета з кормом до сіток з морквою». А коли дізналися, що мешканці зоопарку мерзнуть через нестачу електроенергії, принесли штучне хутро, аби утеплити будиночки. Історій взаємодопомоги набереться не на одну публікацію, і навіть книгу. Думаю, така книга з'явиться незабаром: мої колеги завершують роботу над збірником «Українські зоопарки в умовах війни».

Велика допомога йшла і від колег з інших країн.

«Війна поставила зоопарки на межу виживання. Попри всю самовідданість працівників, подальше існування цих установ було б неможливо без підтримки міжнародної зоопаркової спільноти. Насамперед Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (EAZA)».

Підтримка європейських колег забезпечила нашим зоопаркам мінімум, необхідний для виживання. Зокрема, вдалося створити запас кормів.

«Хочу зазначити, що допомога, яка поступає на адресу Асоціації зоопарків України, розподіляється не лише між її членами. Ми всі - одна спільнота. Дуже важливо, що вдалося підтримати тих, хто опинився у тимчасовій окупації - Бердянський зоопарк, Сафарі-парк на Арабатській стрілці, заповідник Асканія Нова. Зоопарки «XII місяців», «Золотий Фазан», «Біопарк» (Одеса), Акваріум Дніпровського національного університету, Менський зоопарк також отримали допомогу».

Основний потік допомоги з Європи надходить через АЗУ. Але є зоопарки, які надавали підтримку безпосередньо (Празький та Берлінський зоопарки). Врешті решт, були люди, які привозили допомогу самі. Наприклад, німець Бенджамін Бекман доправив у Рівненський зоопарк вантажівку кормів.