Одне з найпопулярніших та найвідоміших миколаївських видавництв - видавництво "Ірини Гудим" переживає небувалу кризу. Якщо раніше на базі видавництва існував цілий поліграфічний центр, то наразі утримувати та обслуговувати дороговартісні друкарські станки просто невигідно. Адже видавництво не прибуткове і ледь зводить кінці з кінцями, - розповіла кореспондентам СВІДОК.info Ірина Гудим. Більшість з її книг розходяться по бібліотеках і школах. І це принципіальна позиція видавництва. Тому видавати книги Ірина Гудим не перестане, запевняє вона, але от друкарню прийдеться закрити. Кількість виданої продукції за останній рік значно зменшилась. Якщо в минулі роки вона теж невпинно скорочувалась, але набиралося з десятка два наіменувань, то за 2016, видавництво видало ледь з десяток. До того ж наклади, якими вони виходять-мізерні. Що означає для майже півмільйонного міста 50 чи навіть 300 книг. - бідкається Ірина Гудим.
Говорити про те, що миколаївська книга жила легко, можна лише епізодично. Це лише півроку в 2004, розповідає Ірина Гудим. Саме тоді держава відмінила податок на ввіз поліграфічних матеріалів. Тому вже в 2005 відбувся небувалий сплеск в книговиданні. Видавництво Ірини Гудим видрукувало близько 33 найменування книг великими накладами - не менше тисячі кожна. Але продовжилось це не довго.
І.Г.: Дуже швидко оговтались і повернули ПДВ та всі митні збори. Чому? Бо хорошого паперу в нас немає. А та, яка є, для поліграфії не годиться. І всі матеріали поліграфічні: фарби, замазки - все імпортного виробництва. І ми на сьогоднішній день навіть не можемо розробити тарифи на друк. Адже ціни дуже залежать від євро чи долара.
Загалом ця тенденція характерна для всієї поліграфічної галузі. - розповідає Ірина Гудим. І щоби кардинально змінити ситуацію, потрібно вже давно змінювати всю систему книговидання на державному рівні. Але думки можновладців, схоже, зайняті зовсім не книгою. Але Ірина Гудим налаштована оптимістично. Нещодавно побачила світ її чергова книга з серії "Легендарні імена" - Тетяни Чичкалюк "Михайло Михайлович Кирьяков".
Миколаївська книга не вмре впевнена, Ірина Гудим, лише змінює своє русло. Та й полишити цю справу вона вже не може, адже її книги це здебільшого видання краєзнавчі, а вони вкрай необхідні для миколаївців, для авторів, для певного інтелігентного та освіченого кола читачів, яке вже сформувалося за стільки років роботи на книжковому ринку.
І.Г.: Поліграфія, як і вся наша країна переживає не кращі часи. І я, як видавець з багаторічним досвідом, не бачу тих ресурсів з боку держави, суспільства, які би дали цій галузі життя. Хоча я розумію, що через десять років, ті хто сьогодні викидує книги чи здає їх на макулатуру, будуть платити великі гроші, щоби мати бібліотеку. Книга переходить в статус дуже вартісного, елітного продукту.