10 Окт, 14:49
Трагікомедія «Зона» Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка за п’єсою сучасного українського драматурга Павла Ар’є завершила Х ювілейний фестиваль «Homo Ludens» та шокувала членів альтернативного журі. В останній день підбили підсумки і оголосили результати оцінювання.
Десь в 30-кілометровій зоні відчудження, на Поліссі, в закинутих селах живуть люди. Хто вони, ці диваки, що забажали лишитися в забруднених радіацією місцях? Як їм вдається виживати, та які містичні події відбуваються в глухих поліських лісах? Вистава “Зона” - незвичайна, чорна комедія, щедро приправлена сарказмом, на межі абсурду та здорового глузду. Історія про родину: 86-літню бабу Прісю, в минулому героя війни, яка у війну жорстоко вбила 12 фашистів, її доньку — Славу, що постійно згадує своє радянське дитинство, та дивакуватого 28-річного онука Вовчика, який прагне будь-що поїхати з цієї глушини та вирватись до Києва.
В першій дії ніби нічого не віщає біди. Родина живе своїм звичним буденним життям: бабця ходить полювати в ліс на звірів, та біля заводі ріки ловити сомів, онук Вовчик, якщо не допомагає матері поратися по дому, весь день гуляє по лісах. Але відбувається дещо містичне. Бабця - незвичайна людина, вона переконана, що ніякої аварії в Чорнобилі не було. Що це витівка Горбачова, який уклав зговір з синіми чоловічками (іншопланетянами) та побудував секретну гілку метро від Чорнобиля до Києва. Вона спілкується з мавками, бачить русалок і одного дня заявляє, що до них в домівку має прийти смерть.
І от в другій дії і відбувається містична та страшна розв’язка. Щоб вилікувати свого онука, якого поранили в лісі браконьєри, бабця звертається до магічних обрядів і мститься кривдникам її онука, проголошуючи лейтмотив всього твору:
Бездіяльність — найстрашніший гріх... Життя — це велика жертва. Ти жертвуєш або собою, або іншими.
Завершується твір трагічно. Сцену вкриває щільний дим, лунає голос смерті: чітко, гучно, майже медитативно. І стає насправді моторошно.
Окрім чорного гумору, містики, сцен насилля, які показані доволі реалістично, у діалогах героїв зрідка, але лунає, брудна лайка. Щоправда на афішах стояла позначка, що вистава для дорослого глядача, але в залі тим не менше були присутні діти. Після завершення показу, як такого обговорення не було. Але дуже гостро відреагували на виставу члени альтернативного журі. Журналісти обурились, що такі роботи показують в академічному театрі. І хоч думки розійшлись, все ж таки колегіально вирішили, що ця робота була би актуальною для авангардної сцени.
Тим не менше, основне журі відзначило спеціальним дипломом «За краще акторське перевтілення» заслуженого актора України Віктора Гунькіна, який вдало зіграв бабу Прісю, а також відзначило виставу за кращу режисуру.
Оголосили та нагородили і інших номінантів та переможців фестивалю «Homo Ludens» від основного та альтернативного журі. Висновки яких, цього року, майже повністю співпали.
Отже основне журі визнало кращою виставою — роботу Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка «Самотня леді». ГРАН-ПРІ ФЕСТИВАЛЮ присудили виставі «Boa Constrictor» Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича.
“КРАЩУ ЧОЛОВІЧУ РОЛЬ” присудили Народному артисту Льву Сомову за роль Луки у виставі «І заплачуть… бомжі» та Зіновію Симчичу – артисту Коломийського академічного театру імені Івана Озаркевича за роль Германа Гольдкремера у виставі «Boa Constrictor». В номінації “КРАЩА ЖІНОЧА РОЛЬ” відзначили Галину Яблонську – артистку Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народну артистку України за роль Олесі Богданівни у виставі «САМОТНЯ ЛЕДІ» та Вероніку Тищук — за роль Едіт Піаф у виставі «Едіт Піаф» Закарпатського театру драми і комедії. «ЗА КРАЩУ РЕЖИСУРУ» визнали переможцями Петренка Володимира Євгеновича за виставу «Забути Герострата» Дніпровського Молодіжного театру «Віримо» та Канцедайла Анатолія Івановича – за виставу «Зона» Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
Рішення журналістів не сильно відрізнилось від висновків журі. Альтернативне журі визнало кращою виставою «І заплачуть бомжі», цій же виставі дали номінацію за кращу режисуру. А в номінації «Краща чоловіча роль» переможцем визнали Тараса Шевченка за роль Герострата у виставі «Забути Герострата»
Окрім цього нагородили і переможців інших номінацій, а також номінантів спеціальних дипломів. Словом, ображеними ніхто не залишився.
