«Він турбувався про всіх»: колеги загиблого від удара окупантів волонтера «Червоного Хреста»

— Какой дурацкий план!..

— Я знаю. Так вы со мною?

— Естественно.

(А. Белянин из книги «Казак в Раю»)

Так завжди любив жартувати Валентин Латинців, підбиваючи друзів на чергову авантюру.

29 червня 2022 року проклята російська ракета прямим попаданням у квартиру п'ятого поверху вбила Валентина, його маму та батька. Вони та ще п'ять сусідів потрапили до невблаганної статистики війни у ​​розділ «загиблі». Йому мало виповнитися цього року 35 років.

 Війна показала справжнє обличчя кожного

Молодий, енергійний, життєрадісний Валентин Латинців ніколи не скаржився. З початком війни прийшов працювати волонтером до Червоного Хреста України. Прийшов не один із друзями. 

Крістіна Кардаш познайомилася з Валентином у 2010-му році.

«Знаєте, бувають такі люди: почав говорити і прийшло розуміння, ну от він, твоя людина. Війна ще сильніше розкрила характер Валіка: з першого дня він не просто підставив плече, він став моїм ангелом-охоронцем. Разом ми пройшли випробування, які ще більше скріпили нашу дружбу: моталися складами, збирали посилки військовим. До нас приходили дуже молоді хлопчики-військові, просили елементарні речі. І ми помагали. Мій хлопець пішов до армії, я пішла до волонтерства. Тільки зараз прийшло розуміння, на який ризик ми наражали свої життя. Але в ті моменти не думаєш про себе: ти маєш місію – доставити все необхідне твоїм друзям. Добряк та дитина, відданий друг і душа компанії – так можна охарактеризувати Валентина. А які чудові були у нього батьки – тітка Наташа та дядько Вадик. Вони виховали справжню людину з відкритою душею. Коли він почав працювати волонтером, усі незаможні з його будинку хіба що не були покладені в ліжко та не прикриті ковдрою. Усім прагнув допомогти Валік».

Андрій Гноєвий: «За два тижні до трагедії тітці Наташі – мамі Валентина зробили операцію. Ми всі бачили, як Валик зворушливо ставився до мами, оберігав її, як шукав лікаря, ліки. Після операції пролунав дзвінок із лікарні: лікарі попросили Валентина під'їхати та забрати маму. Звісно, ​​він їде. А в очах читається питання: чому так рано? Виявилося, що разом із мамою Валік привіз ще одну жінку, але подзвонили чомусь йому, вважаючи її родичкою Валіка. Так у нього з'явилися дві мами».

Його справді всі вважали рідним. Він умів сходитися з людьми одразу й назавжди. Багато городян приходили до закладів, де Валентин працював барменом не просто пропустити по келиху, а виговоритися, попросити поради. Бармен та психолог в одній особі.

Олександр Марараш: «Згусток добра та позитиву – так я можу охарактеризувати мого друга»

Чомусь усі вважали Сашка та Валентина братами. Обидва веселі, обидва добряки. Їх так і звали – Марік та Валік.

«Я хрестив його доньку - Ярославу, таким чином ми поріднилися. Завжди уражався його якості – робити все дуже добре. Він не міг інакше. У ковідний період ми опинилися за кордоном, працювали за контрактом. Ех! Виявляється, не так, нам погано й жилося. Щоб не падати духом, ми з Валиком дзвонили Христинці, влаштовували он-лайн посиденьки. Веселили її - вона знаходилася в глибокому карантині у себе на Кіпрі. У нас у Будапешті все було значно простіше».

Відмовлялися вірити до останнього

Усі ми – волонтери червоного хреста, рідні та близькі Валентина Латинцева не хотіли вірити у його смерть. Сашко з Христиною об'їхали всі лікарні: скрізь звучала одна відповідь – не надходила. Але коли в інтернеті з'явилося відео прямого потрапляння до квартири, стало зрозуміло, що такої ударної сили неможливо було вижити нікому.

Він поспішав жити, особливо останнім часом, і дуже боявся, що ракета потрапить у його будинок. Чомусь постійно говорив про це. Так, на жаль, і сталося.

Останнє повідомлення

Біля зруйнованого будинку Сашко піднімає із пилу залишки запчастин від кави-машин – захоплення та заробіток Валентина Латинцева. Чинити техніку навчив його тато. Валик міг би ділитися і далі своїми вміннями, знаннями, об'єднувати довкола себе справжніх людей. Якийсь затятий, отруєний пропагандою народець-раб вирішив підкорити світ. Народець просто запустив ракету-вбивцю вдома з мирно сплячими жителями, обізвавши його у своїх новинах «базою підготовки іноземних найманців».

У загальному робочому чаті Валік завжди робив перекличку першим, так було й того злощасного ранку. О 6:11 від нього надійшло повідомлення «Перекличка». Це останнє, що написав у цьому житті Валентин Латинців. Він турбувався про всіх, тепер прийшла наша черга потурбуватися про нього та його батьків.

Зараз щонайменше, що ми можемо зробити для нього та його сім'ї – це поховати по-людськи. Також треба допомогти його осиротілій донечці, а на все це потрібні гроші. Враховуючи, що більшість волонтерів не отримують оплати за свою працю, ми звертаємось до вас за допомогою. Більшість питань щодо організації похорону взяли на себе Крістіна та Саша.

Посилання на Банку: https://send.monobank.ua/jar/7A5yZ8HckA

Номер картки Банки: 5375 4112 0219 6833

Заповнюйте будь ласка опис до платежу! Дякуємо всім за допомогу!

Волонтер Червоного Хреста України – Ірина Воронцова