Гомін степів привів до Миколаєва знаменитого бандуриста Юліана Китастого

Гомін степів привів до Миколаєва знаменитого бандуриста Юліана Китастого

Юліан Китастий - визнаний метр. Відома в світі особистість, композитор, бандурист, сопілкар - популяризатор української культури. Керівник Нью-Йоркської школи гри на бандурі та низки американських ансамблів. Вся його родина присвятила себе ліричній душі цього споконвічного національного українського інструменту. Грі на бандурі його навчив батько - Петро Китастий, який свого часу вчився в діда - Івана. А брат діда Івана, Григорій Китастий - автор однієї з найвідоміших композицій на бандурі в світі - "Гомін степів". Юліан - дуже скромний дядечко. За великою, густою сивою бородою ховається ледь вловима, добра посмішка. Він говорить не багато, віддаючи перевагу грі. А от коли мова заходить за його інструмент, тут вже майстра не спинити - із захватом розповідає про свої бандури, про їхні різновиди, про особливий голос кожної з них. Адже кожна бандура різна. Бо в них різні душі. Як у людей. 

Юліан Китастий

"Я люблю степ", - розповідає майстер. Тут моя душа. Мої думки". І хоч Юліан Китастий вперше в Миколаєві, як тільки він ступив на цю землю, відчув її енергетику, розповідає він. Цю свободу безмежного дикого поля, про яку надривно співали також українські кобзарі та бандуристи. В Миколаїв визнаного музиканта спеціально запросили. Тут він дав майстер-клас молодим миколаївським бандуристам з капели "Бузький передзвін" в Миколаївському муніципальному колегіумі. І спільно з юними музикантами виконав легендарну композицію свого родича Григорія Китастого - "Гомін Степів". Після майстер-класу Юліан дав невеличкий концерт в актовій залі навчального закладу. Майстер виконав відомі старовинні українські думи, а також сучасні пісні написані для акомпанименту бандури.

 

 

Але родзинкою виступу стала унікальна імпровізація на бандурі, яка виконувалась вперше і лише для миколаївських слухачів. 

 

 

Після концерту редакції «СВІДОК.info» вдалося поспілкуватись з майстром. Зараз він частий гість в Україні. Намагається слідкувати за культурним життям Батьківщини, співпрацює з різними музикантами, поетами, бере участь у різноманітних мистецьких проектах. Один з крайніх - серія музичних вечорів  «Бандура даунтаун. Київ», присячених творчості Зиновія Штокалка — одного з визначних бандуристів ХХ століття. А також серія вечорів «Бандура Нью-Йоркщини» - це своєрідний сплав експерементальної музики, авангардних віршів та спеціально зроблених під цей проект концептуальних фотографій. Але наймаштабніший проект в якому зараз задіяний Юліан - музично-театральний перформанс: "Тичина, Жадан та Собаки".

Ю.К.: Київські актори виконують під мою музику ранні тексти Тичини «Замість сонетів і октав». Він їх писав це у 1918-1919 році, коли влада в Києві змінювалась 12 разів, і він пише про те, що відбувається з людьми в таких умовах. А Жадан пише про те, що з людьми стається в сучасних умовах. Це дві частини, які переплітаються між собою. Актори грають Тичину, соло бандури акомпанує і, уяви, раптом за ними розпадається стіна і на сцені зʼявляюься Жадан із своїм гуртом. Ми вже демонстрували цю виставу на Форумі видавців у Львові та на "Гоголь-фесті" в Києві. 

В березні організатори робитимуть великий тур по Україні. І поки невідомо чи будуть показувати виставу в Миколаєві. Але точно продемонструють в Одесі. Українська бандура полонила вже майже весь світ, - розповідає Юліан Китастий. Це повʼязано з поширенням української діаспори. 

Ю.К.: Бандура стала популярною в Північній Америці, коли моє покоління виростало. Це було перше покоління, яке народилось в Америці після цієї поствоєнної еміграції. Наші батьки були перші люди, які переїхали з України. Їм важливо було, щоб ми шось мали в своєму житті українське, культурне. І майже в кожній громаді в нас діяли такі ансамблі бандуристів. Зараз ця мода трошки відійшла, хоча молоді далі цікавляться бандурою. Але тепер громада стала більшою. Люди розповзлися по цілій Америці і за її межі. Зараз бандура поширилась по всьому світу там де є українська діаспора: Канада, Аргентина, Бразилія тощо. Це такий собі маркер українства в цілому світі. Щось унікальне - українська душа.

В світі постійно зʼявляються колективи, які грають на бандурі та привертають до себе увагу, стають відомими. 

Ю.К.: Зараз є дуже сильна група молодих бандуристів з Торонто. Щойно дали перші концерти в Канаді - дуже перспективна група. З'явилась непогана жіноча капела.

В першу чергу українська бандура захоплює світ завдяки літнім таборам, які проводяться щороку.

Ю.К.: Влітку відбуваються двотижневі курси з бандури, куди приїжджають люди з усього світу і напружено працюють. Заняття з музики — 8 годин на день, а то й більше. В такий спосіб, за два тижні, молоді бандуристи можуть щось зрозуміти та щось опанувати. Ті, які продовжують грати потім самотужки чи з якимось вчителем, потім досягають значних успіхів. Так з'являються нові зірки. 

Юліан Китастий завітав до Миколаєва лише на день. Адже через напружений графік, вимушений повертатися  до Києва. Але миколаївська публіка майстру сподобалась. Тож він пообіцяв обовʼязково повернутись до міста з новою програмою. Як тільки його знову закличе гомін степів.