Кожен другий будинок пошкоджений: як живе село Любомирівка на Миколаївщині

У селі Любомирівка Березнегуватської громади кожен другий будинок пошкоджений. Це стало наслідком торік 8 місяців регулярних російських обстрілів, коли село було неподалік лінії зіткнення. Зараз вже люди туди повертаються, починають відбудовувати свої будинки і потребують допомоги.

Про це йдеться у сюжеті телеканалу «МАРТ».

Доля невеликого села у Березнегуватській громаді, що на Миколаївщині у 2022 році була сповнена важкими подіями. Обстріли, бомбардування, відсутність світла і комунікації, присутність ворога та відчуття постійної небезпеки. З березня до листопада Любомирівка жила у менше ніж 10 кілометрах від лінії фронту. Тутешня жителька Ірина показує світлини свого будинку, який росіяни торік двічі обстріляли у серпні й жовтні.

"Постраждав будинок, весь шифер був побит, вікна вибиті, розкрило фронтон, повністю не було забору", — розповідає мешканка села Любомирівка Ірина.

Тоді Ірини вдома не було. Жінка напередодні забрала дітей і маму та виїхала в інший регіон. Вдома ж залишився чоловік, він на щастя не постраждав. Вже у грудні, коли у селі стало відносно тихо родина повернулася додому, одразу взявшись відбудовувати зруйноване. Господиня пригадує, відтоді намагається отримати будь-яку благодійну допомогу, адже рідну хату треба відновлювати.

Не тільки хати постраждали через війну. Хоч село не знало окупації, проте рашисти майже повністю зруйнували місцеву школу з дитсадком. Також побито обстрілами будинок культури, пошкоджений пункт медичної допомоги, відділення пошти і адмінбудівля старостату. Місцева староста повідомила, що руйнувань зазнала половина населеного пункту.  

До 24 лютого у селі мешкало понад 600 людей. В період активних обстрілів люди виїжджали. Однак зі звільненням сусідньої Снігурівщини почали повертатися. Нині тут проживає близько 250 осіб. Оскільки в селі не лишилося крамниць і аптек, то гуманітарною допомогою опікується місцева влада і волонтери.

"Дуже дякую нашим волонтерам, благодійним фондам, які привозять нам кожного місяця продуктові набори. Баштанська адміністрація і селищна рада почали надавати нам будівельні матеріали. зараз люди записуються і привезуть нам і шифер, і ліс. Але, думаю, цього всеодно не вистачає для того, щоб люди повернулись до своїх домівок", — сказала Надія Дамчук, староста села Любомирівка.

Найголовніше для села — це його люди. Тому їх треба забезпечити всім необхідним, аби вони як лелеки, могли повертатися до рідного краю і відроджувати тут життя.