Куцурубська громада: півтора роки під російським вогнем

Армія РФ щоденно обстрілює чорноморську акваторію. Під постійним вогнем ворожої артилерії знаходиться Куцурубська громада, що розташована поряд з Очаківським портом.

Про це повідомляє телеканал МАРТ.

Куцурубська громада не зникає зі зведень про ворожі обстріли. За цей час війна торкнулася тут чи не кожної родини: багато хто пішов до лав армії, інші волонтерять, є ті, хто втратив близьких або залишився без даху над головою. Така доля спіткала працівницю місцевої школи Ірину, в жовтні минулого року росіяни обстріляли її будинок.

"Був прильот у нас. Воронка була недалеко від будинку. Вдома вікна повибивало, всі стіни та меблі пошкоджені. Вітальня кімната була ближче до прильоту, тому вся стінка впала. Підвал — саме безпечне місце, тут все збереглось і врятувало нас, тому колись знов починають обстрілювати ми хоча б тут можемо сховатись", — розповідає про своє пошкоджене майно Ірина, мешканка села.

Попри постійну небезпеку жителів Куцуруба об’єднує любов до свого рідного села, а тому й не полишають його. Наталя згадує, як обстріл застав її дорогою на роботу. Тоді жінка хотіла все лишити і виїхати звідси.

"Ми йшли на роботу і побачили як летить ракета, ми дуже злякались, тому що дуже низько летіла. В нас почалась істерика, ми почали плакати, одразу лягли на підлогу. Потім подзвонили на роботу і сказали, що не підемо на роботу, тому що дуже боїмось. Онуки з донькою поїхали, але потім знов приїхали. Ми тут жили і тут залишимось. Ми не хочемо нікуди їхати", — поділилась своїми емоціями мешканка Наталя.

Навідріз відмовляється виїжджати і місцевий фермер Володимир. Він з дружиною живуть тут 40 років, мають велике господарство з теплицею. Якось її пошкодив обстріл, проте рослини ще дадуть плоди, впевнені господарі. Залишити на когось своє добро вони не можуть, та й не хочуть.

"Важко, та ми вже навчилися жити в цих умовах», — зізнається власниця швейної лавки Тетяна. Бойові дії не змусили її згорнути бізнес, була лише нетривала пауза. Жінка наголошує, якщо її знайомі йдуть на фронт, до лав ДСНС або добробатів, то й вона має приносити користь своєю працею. - Я відчуваю, що я на своєму місці. Якщо звертаються військові, то я ніколи не відмовляю. Це як мій обовʼязок, допомогати, відремонтувати їм речі, це на першому місці. З військових кошти не беру, а якщо вони бажають, то самі дякують. В Куцурубі все є для того, щоб життя. В нас працюють магазини, є школа. Все працює, але якби не ця війна".

Загалом наразі у Куцурубській громаді проживає до 8 тисяч людей. Місцева влада забезпечує населення гуманітарною допомогою, а також надає будівельні матеріали тим, чиї домівки постраждали. Найбільше ж місцеві прагнуть тиші й миру.