Мешканці Новопетрівки власноруч відновлюють село після окупації

Новопетрівка була окупована росіянами вже на початку повномасштабної війни і близько 9 місяців контролювалася їх армією. Окрім залякування і тиску, загарбники також перешкоджали людям виїхати з села, згадує місцева жителька Єлизавета.

Про це ідеться в сюжеті телеканалу «МАРТ».

- Тут знаходилися орки, які жили, обирали собі будівлі, робили все, що вони хочуть, що їм заманеться. Окопувалися.

У листопаді 2022 Новопетрівку звільнили. За час окупації чимало сільських хатин і соціальних будівель були пошкоджені або розграбовані. Їх відновлення — це життєво необхідно для існування села.

- Ми вирішили з мешканцями села відновити наші культурні пам’ятки такі як колодязь і бібліотеку. Також ми розуміємо, що зараз живемо в такий час тяжкий, тож нам треба Алея Слави.

«Велика криниця у центрі села — це місце сили», кажуть новопетрівці. В окупацію вона була єдиним джерелом чистої води, адже всі поставки до села були відрізані. Коли криниця стала занедбана місцеві вирішили дати їй нове життя.

- Цей колодязь — це така культурна пам’ятка нашого села. Він слугує нам ще з давніх-давен, коли тільки Новопетрівка тут була. Тут був цей колодязь і він функціонував, тут найсолодша вода була. Ми плануємо тут, по-перше, відновити колодязь, щоб він був в дуже гарному стані, щоб наші очі могли любуватися ним. Плануємо зробити такий невеличкий мініпарк, колодязь, щоб були дерева, зелені насадження, квіти.

А напередодні новопетрівцям вдалося частково відновити постраждалу бібліотеку. Росіяни її грабували, нівечили та спустошили перед відходом.

- Це був туалет, тому що тут вони навіть справляли свою нужду. Ми засвідчили, коли приходили прибирати, то так, ми це застали. Вони зробили з бібліотеки просто звалище. Вся українська література була розмародерена повністю. Там залишилося тільки декілька книжок українською мовою. Російська література лежала на полках без змін, а українська література, так, витирали ноги об неї, палили, — також розповіла Єлизавета.

Згуртувавшись місцеві навели лад, відремонтували кілька кімнат і встановили нові меблі. Тепер тут культурний та освітній хаб задля дозвілля дітей і дорослих.

- Зараз сюди приходить дуже велика кількість людей, які тут можуть поспілкуватися, заповнити якусь заяву, відксерити щось. І це не тільки морально, це якась підтримка тут. Ми на цьому не зупиняємося, ми хочемо продовжувати працювати, бо є ще маленькі дітки і для них ігрова кімната була б дуже доречною, — висловилась жителька села Новопетрівка Леся.

Та в найближчих планах небайдужих селян це зведенням Алеї Слави у пам’ять полеглим на війні новопетрівцям. Цієї справою опікується місцева вчителька Валентина Степанівна. Вже навесні вона хоче втілити цей задум у життя.

- Ідея виникнення алеї почалась після деокупації, коли вперше в Україні заговорили про Алею Слави і Алею Пам’яті. Тому що в період, коли ми були в окупації, загинув хлопчина перший в селі. І це був учень, якого я вчила. Безпосередньо тепер ми вже почали втілювати свій план у дійсність. Алея буде розташована у нас тут, в нас є викладена мапа України. І попереду дерев у нас будуть стояти портрети хлопців.

Прибиранням та благоустроєм території люди займаються самотужки. З матеріалами допомагає місцева влада і підприємці. Як каже Валентина Степанівна, всі об’єднані однією метою — віддати шану тим, хто пожертвував собою заради України. 

- Це і для нашої історії, це важливо для нашої громади, для нашого села, тому що це наша пам’ять. І наші діти, онуки повинні це знати і пам’ятати.

Роботи по відновленню села ще чимало. Водночас місцеві хочуть працювати над цим. Однак для втілення їх ідей потрібен час і кошти. Тому жителі Новопетрівки кажуть, що будуть раді будь-якій небайдужій допомозі. Бо ж їх головна мета — це повернути повноцінне життя у рідний край.