Заради родини та Батьківщини: історія водія-десантника з Миколаєва, нагородженого почесним знаком «Золотий хрест»

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський за особисту мужність, відданість та професіоналізм нагородив сержанта 95 ОДШБр почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Про це повідомляє Миколаївський обласний ТЦК та СП.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій не зміг стояти осторонь буремних подій, які безпосередньо торкнулися його рідного Миколаєва. Не гаючи час, чоловік у березні 2022 року був у Заводському РТЦК та СП, звідки мобілізувався до ЗС України. А вже у квітні потрапив до 95 окремої десантно-штурмової бригади, де служить і зараз.

Спочатку Сергій був стрільцем, а потім змінив посаду на водія. Захисник так характеризує свої обов’язки: «Я — військовий водій. Моя робота починається ще до світанку і закінчується, коли всі завдання виконані. Я не просто везу вантаж чи людей, я везу боєприпаси тим, хто на передовій, евакуюю поранених, доставляю підкріплення, коли це потрібно найбільше».

За три роки служби герой взяв участь у численних операціях. Зараз згадує про деякі з них.

Так, у вересні 2022 року, саме під час Харківського контрнаступу, відбувся обстріл 120-ми мінами по лісу, де стояли заховані вантажівки. Одна з мін влучила поруч і зачепила машину із боєкомплектом, яка загорілася та детонувала.

«А моя [автівка] стояла неподалік, теж загорілася від того, що летіло в її бік. Я власноруч загасив її й вивів з-під вогню», — розповідає Сергій.

Проте водієві найбільше запам’яталася історія в Серебрянському лісництві. Деякі учасники тих подій навіть прозвали ліс — «ліс чудес». Сергій вчергове їхав на позиції, коли почався обстріл.

«Дорогою пробили колеса, але я зумів завести побратимів та рушив назад. Здавалося, що вже вийшов у безпечну зону, почав міняти колеса, а міни падали все ближче. Тільки-но закінчив роботу, сів за кермо, рушив і в те місце, де щойно стояла моя машина, прилетів снаряд», — згадує Сергій.

Попри те, що уже три роки на війні, чоловік не жалкує про своє рішення долучитися до війська у березні 2022 року.

«Війна зовсім поруч, від мого дому до лінії фронту 55 кілометрів. І це моя мотивація — не хочу, щоб ворог прийшов до мене додому. Там мене чекають дружина і двоє синів. Краще піти на війну і дати ворогу відсіч, ніж чекати, поки вона прийде у твій дім», — говорить Сергій.

Стати до лав Збройних Сил України на бойові та небойові посади можна як за мобілізацією з 25 років, так і за контрактом з 18 років. Шукай своє місце Захисника серед вакансій тут https://army.gov.ua.

Фото: 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ