Як люди в Очакові виживають під щоденними обстрілами

Місто Очаків Миколаївської області одним з перших прийняло на себе удар 24 лютого 2022 років. За 500 днів війни курортний і сільськогосподарський край став чи не найгарячішою точкою південної лінії фронту.

Як живе громада сьогодні та в чому сила тамтешніх мешканців, розповідається в сюжеті телеканалу «МАРТ».

Майже 16-тисячна Очаківська громада до великої війни була одним з  найвідоміших курортів України і багатим сільськогосподарським краєм. Сьогодні ж звідси виїхали більше половини жителів, чимало полів випалені пожежами внаслідок ворожих обстрілів, а симфонію морських хвиль часто розриває вогнева канонада.

Атаки рашистів вже призвели до загибелі понад двох десятків людей, в тому числі трьох дітей. Ось у цьому помешканні через пряме влучення влітку минулого року загинуло троє людей. Серед них 6-річна дівчинка. Тоді фото її знайденого тіла під уламками будинку облетіло весь світ.

Загалом від початку війни у Очакові пошкоджено понад 70% житлових будівель. Місцевий мешканець Олександр показує свою багатоповерхівку, у двір якої навесні сталося кілька прильотів. Зараз він живе тут лише зі своїм псом, родину ж довелося вивезти подалі від небезпеки.

Найстрашніше в Очакові було 9 січня, коли окупанти поцілили у могильник протикорабельних мін часів Другої Світової. Тоді вибухова хвиля пошкодила понад 5 тисяч місцевих домоволодінь. Плівка і ОСБ-плити на вікнах, брезент замість покрівлі — це все наслідки того вибуху і подальших атак міста.

Щоденні обстріли, без перебільшення, стали буденністю для очаківців, адже рашисти від 3 до 5 разів на добу б’ють з артилерії та РСЗВ.

Як тільки повітряна тривога змовкає — життя знову повертається на вулиці. Ось пані Тетяна поспішає до аптеки за ліками, які вона приймає щодня. Побачивши нашу знімальну групу люб’язно зупиняється, аби поділитися враженнями про сьогодення Очакова.  

- В мене подвійна боротьба за життя з хворобою і син майже постійно на передовій. Ось будинок постраждав, балкон залетів у квартиру і ще залишився будинок від мами, так його вже практично і нема, — додає мешканка Очакова Тетяна.

Тетяна приїхала до Очакова більше 30 років тому і назавжди зв’язала своє життя з ним. Боляче бачити, зізнається жінка, як морську синь над акваторією щодня затягують клуби диму.

- Кожен день ми втрачаємо тут будинки. Це не просто акваторія, тут люди і будинки. Багатьом моїм знайомим вже просто нікуди повертатись, — розповідає пані Тетяна.

Попри лихоліття війни місто не занепадає. Світло, вода, газ подаються. Комунальники на місці, наслідки обстрілів оперативно ліквідовуються. Серед комунальних бійців і Галина Василівна. 75-річна жінка навідріз відмовляється від прохань сина поїхати з міста. Каже, попри все Очаків не залишить, адже робить корисну справу.

Через те, що громада вже 500 днів живе у зоні бойових дій — це перешкоджає її відновленню. Великі донори не готові заходити туди де є небезпека. Втім, як відзначають у місцевій владі, сюди спрямовується урядова і благодійна підтримка, а також надається гуманітарна допомога від волонтерів.

- Найбільше, що для нас потрібно, - це припинення обстрілів, щоб ми вийшли з зони бойових дій, щоб перемогла Україна. Окрім цього, звичайно, нам не вистачає людей, фахівців в будь-якій сфері. Будівель матеріали, а саме профнастіл, шифер і ОСБ плити для часткового ремонту у нас є, — зазначив заступник очаківського міського голови Олексій Васьков.

Наразі в Очакові здебільшого проживають пенсіонери. Проте в незначній мірі залишилися молодь і люди зрілого віку. Невідомою залишається ситуація в трьох селах на Кінбурні, які через окупацію зостаються відрізаними.