«Щасливі хвостики»: у притулку в Миколаївській області живе понад 200 тварин

У притулку "Щасливі хвостики", що на Миколаївщині, живуть понад 140 котів та 91 собака. Для них зробили вольєри, організували імпровізований "диспансер". Власноруч доглядає, лікує та прилаштовує тварин волонтерка Ольга Подоряко. Корми для чотирилапих допомагають купувати друзі та волонтери.

Про те, як тварини опинилися у садовому товаристві та яка їх подальша доля кореспондентам Суспільного розповіла волонтерка Ольга Подоряко.

Не території притулку всюди сидять коти: на даху, на автівці, посеред двору, в рукомийнику тощо. Хворі пухнасті потрапляють до волонтерки з траси, сміттєзвалища — там, де покинули їх люди.

"Хто в мішку, хто в коробці. Всі хворі. Здорові не потрапляють".

На території садиби у приміщені облаштували "диспансер" для котів, які потребують лікування. Кожна тварина має свою історію, говорить жінка.

"Матильда красуня! Скільки вона пережила. У Миколаєві її оперували тричі: пухлина. Через місяць-два пухлина знов росте. І ми вирішили поїхати з Матильдою до Києва. І ось вже два роки в неї вуха нормально. Тобто в неї вушок немає, але не росте пухлина", — додає волонтерка.

У вольєрах по периметру перебувають великі собаки. Менші гуляють разом із котами на дворі. Ольга говорить, що окрім сухого корму дає собакам кашу з м’ясом.

"На цих плитках готую. Кожного вечора, влітку і навесні я готую по п'ять відер. Зранку годую собак. Взимку я готую 8-9 відер", — додає волонтерка.

Пес Грей потрапив до притулку знесиленим та майже без шерстяного покриву. Стригти себе собака не дозволяє, а для снодійного у тварини слабке серце, говорить Ольга.

Зоозахисниця доглядає за тваринами увесь день. Купувати корми допомагають друзі та волонтери.

"Кормити і лікувати — все це завдяки моїм друзям на Фейсбуці. У мене багато друзів: 5000 підписників".

Доглядати покинутих, поранених, хворих чотирилапих Ольга почала понад 10 років тому. Тварин побільшало у притулку під час повномасштабного вторгнення. Раніше в неї була помічниця, нині жінка робить все сама.

"Фізично мені дуже важко, тому що я і прибираю, і годую, і варю, їжджу в місто за крупою, за міксами, за кормом. Вожу в клініки. Мені дуже це подобається. Тільки, щоб ніхто не хворів. Коли хтось хворіє або помирає — я дуже важко переживаю", — додає волонтерка.

Зі слів Ольги Подоряко, прилаштовує чотирилапих лише у хороші сім'ї, де тварин не будуть тримати на ланцюгу.