«Коли гармати працюють – музи не мовчать»: як працює відомий театра Миколаєві під час війни

«Коли гармати працюють – музи не мовчать»: як працює відомий театра Миколаєві під час війни

Напад росії на території України переслідує одну з цілей – знищення всього українського, зокрема найбільшого пласту нашої держави – культури. Знищення театрів, будинків культури, музеїв – сфера культури не тільки опинилася у вкрай складних обставинах і вимушена бути на плаву, не дивлячись на реальну небезпеку.

«Центр підтримки бізнесу» поспілкувався з художнім керівником та директором нині Миколаївського академічного драматичного театру Артемом Свистуном про його роботу на «культурному фронті» під час війни.

«Ми знаходимось у прифронтовому місті Миколаєві і жодного дня ми не виїжджали за його межі, більшість нашого колективу знаходилось в місті. Хочу нагадати, що зараз театр працює під новою назвою без слова «російський». Саме 24 лютого було прийнято рішення щодо зміни назви театру. Ще 18-му році ми не настільки розуміли, що відбувається на сході. Так, до нас напередодні приїжджав театр з Маріуполя, і в серпні 2021 року таке напруження було в суспільстві, що говорило про те, що повинно щось було таке відбудетися. Так, це втрати. Так, це загиблі люди, це загиблі молоді хлопці, дівчата, діти - це неприпустимо в 21 сторіччі. Але ми дивимось щоденні жахливі дописи, які впливають на культуру, мистецтво, на життя людей», - зазначив він.

Не дивлячись на важкі часи, театр готовий поновити роботу, але з дотриманням усіх заходів з безпеки. 

«Є такий вислів: «Коли гармати працюють – музи мовчать», це невірно. Я розумію, що у самому Миколаєві відбулося єднання закладів культури, єднання закладів освіти, єднання представників засобів масової інформації - це на часі тому, що 24-го ми не знали, що відбулась агресія російської федерації не розуміли, що це не якісь-та там спецоперації, а це військова агресія проти українського народу - геноцид українського народу».

Зокрема, 24 лютого у театрі була зібрана нарада колективу, театр призупинив діяльність, а саме показ вистав.

«Саме головне - безпека людей. І було вирішено звернутися до органів державної влади і міністерства культури щодо зміни назви. Тому що ми розуміли, що більше існування з префіксом «театр російської драми» не має відбуватися в Миколаєві, тому що є загиблі люди. Це розуміння нашого коду українців, нашої культури. Ми маємо велику історію театру - 140 років. Саме тут відбулася прем'єра опери Аркаса «Катерина», багато корифеїв українського театру виступали на цій сцені. Це відбулося задовго до заснування театру російської драми», - каже він.

Артем Свистун нагадав, що свого часу в театрі відкривали камерну сцену, відкривали музеї, проводили просвітницькі програми.

«Це було потрібно, адже театр, це голос народу. Сьогодні театр це не лише розважальний заклад, а духовний заклад, який створює культуру народу Я вдячний Обласній Раді, яка нарешті 15 липня одноголосно прийняла рішення щодо зміни назви. Саме у день української державності театр почав працювати з новою назвою. – 28 липня став днем перезавантаження театру», - розповів художній керівник. «- Як це вплине на театр? Хочу зазначити, що ми раніше вже формували театр європейського міжнародного рівня: це міжнародні проєкти, це поліфункційні проєкти, коли білоруська драматургія, грузинська режисура, польська пластика, а найголовніше українська трупа миколаївських акторів»

У театрі відбулося й велике перезавантаження колективу. Зокрема Артем Свистун подякував майстрам сцени, які в поважному віці, і зауважив, що колектив надалі про них піклуватиметься.

«У Миколаєві залишилося багато ветеранів сцени і театр не залишив їх на самоті у важку хвилину – зараз для них організована необхідна гуманітарна допомога. Це люди, яке віддали своє життя заради України, заради нашої держави і театру», - підкреслив він.

Частина ж колективу зараз знаходиться у вимушеній евакуації - з ними призупинена трудова діяльність.

«Ми розуміємо, що після перемоги буде повернення деяких наших провідних акторів. Але є єднання: колектив частково виїхав, зокрема дівчатам з дітьми виїхали в м. Габрово (Болгарія). Оце єднання, допомога, не лише словом, а і ділом, коли наші колеги надали руку допомоги. Зараз там дівчата готують творчий проєкт, відбулася «літня школа». Вони ствлять для таких же переселенців з України вистави українською мовою», - підкреслив Артем Олександрович.

Не дивлячись на війну, у театрі продовжують написання грантових проєктів і прагнуть реалізувати один з них - House of Europe. Нажаль, один з грантів театр отримав у лютому і так і не встиг реалізувати його.

На даний час актори театру перепрофілювались і протягом декількох місяців показували цілу низьку вистав у Миколаєві для внутрішньо переміщених осіб.

«Зараз – ці люди, нажаль втратили все: війна забрала у них рідних, оселю і нормальне життя. Люди, можливо, ні разу не були в театрі, а ми зробили так, що театр приїхав до них. Ми зробили для них театралізовані вистави, для діточок казки. Зараз у нас формується новий сценічний майданчик «Сцена в укритті», де будуть постійно показуватися вистави, концерти, перформанси. Наші актори і надалі служать Мельпомені, до того ж, ми суттєво омолодили колектив. Це нова нація, нові прагнення, створення нового художнього театру України».

Не оминули увагою в театрі захисників України з тероборони, ЗСУ, людей з особливими потребами, людей похилого віку. Волонтерам «Червоного хреста» з інших держав артисти також дарували своє мистецтво.

«Перш за все, я вдячний колективу: це заступники, головний інженер, завідуючий постановчою частиною, бухгалтери, а, насамперед, наші актори. Зараз театр практично не отримує коштів, але комунальні послуги треба сплачувати та продовжувати працювати», - зазначив він.

Незважаючи на війну, продовжується реалізація програми «Велике будівництво» - за це у театрі дякують владі – навіть зараз від неї надходить суттєва підтримка.

«Є розуміння, заради чого ми ідемо до перемоги, і чому варто зберегти культуру. Деякі західний міста не розуміють, що насправді відбувається в Миколаєві – нажаль, ситуація у місті така, що кожного дня у місті прильоти. Люди, які були совами, стали жайворонками: доводиться прокидатися о 2:00, 4:00. Нажаль гинуть люди, ми втрачаємо наших містян, але є згуртування та єдність».

Також Артем Свистун розказав про працю театралів на волонтерському фронті. З перших днів війни у театрі налагодили пошив прапорів та одягу для військових.

«Жоден театр не мав поняття, як працювати у таких умовах, але з перших днів ми зрозуміли, що треба працювати на волонтерський рух, на допомогу містянам, зокрема одиноким людям, та людям похилого віку. З перших днів у театрі запрацював швацький цех. Перша річ, яку ми пошили, став прапор України – згодом ми роздали їх на блокпости. Потім була потреба у пошитті бафів та балаклав, дощовиків. Шили не лише наші швачки – так, наша режисерка і акторка Катерина Богданова долучилася до цієї благородної справи. Долучились навіть просто містяни – вони приносили тканину, нитки».

Частина провідних акторів з перших днів у лавах ЗСУ, Нацгвардії, ТрО. Жіноча частина колективу волонтерить, проте є і актори, які не покинули рідного міста – вони розуміють, що треба тримати творчий прошарок театру.

«Коли актор довгий час не працює, він втрачає свої професійні навички. Тому ми продовжуємо репетиції, роботи над новими виставами. Так, зараз всі вистави будуть йти державною мово – будемо робити переклад діючого репертуару. Театр не зупинив свої роботи – я вдячний людям, які офіційно беруть відпустку, але не покидають робочого місця і підтримують наш колектив. Це героїзм наших працівників», - каже він.

Артем Свистун також підкреслив, чому потрібно підтримувати культуру навіть під час повномасштабної війни в Україні.

«Нещодавно я отримав від найменшої волонтерки Миколаєва подаруночок у вигляді янголятка – це ознака того, що формується нова нація, нове покоління, нові студенти, нові молоді актори, нові молоді режисери, новий театр, нове суспільство і розуміння, якою кров'ю 30 років відбудовувалася Незалежність. Проте боротьба за нашу незалежність відбувається саме зараз. Підтримка культури потрібна для того, щоб розуміти – ми українська нація. Ми сильна нація і ми все витримаємо. Зараз ми повинні розуміти, що культура, мистецтво, митці потребують додаткової державної підтримки та джерел фінансування, - підкреслив він. - В нашому колективі завжди є єднання, і незважаючи на складнощі – але важливо, що тут залишаються люди, які не полишають рідну землю. Люди – це формування нашої державності, і саме люди створюють історію. Впевнений, що наш театр в майбутньому ще більше буде радувати глядачів. Пам’ятайте, що театр зараз потрібен і фрази, що «зараз він не на часі», «не до розваг». Ні, театр це не розвага – це, наразі, психологічна підтримка людей».

Нагадаємо, що раніше миколаївські театрали влаштували концерт для містян у бомбосховищі.