Відлуння війни: миколаївські викладачки надавали психологічну допомогу пораненим від обстрілів

Викладачки Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського Віра Ярошенко та Ірина Литвиненко надавали психологічну допомогу пораненим в одній із миколаївських лікарень. Волонтерили як психологині протягом трьох місяців.

Про свій досвід розповіли кореспондентам Суспільного.

Не менше трьох разів на тиждень викладачки відвідували пацієнтів.

"Я розуміла, що чим можу, я маю допомагати. І от найближчим часом до нас звернулися з Управління охорони здоров'я – допомогти в психологічному супроводі поранених. По дві-три години проводили між нашими лекціями. Звичайно, на волонтерських засадах", — каже кандидатка політичних наук Віра Ярошенко.

Кандидатка психологічних наук Ірина Литвиненко розповідає, що головним їхнім завданням було – викликати довіру в людей.

"Люди не хотіли розмовляти. Вони відверталися до стінки. Їх настрій був у занепаді. Ми ретельно продумували ось ці алгоритми роботи. І почали з того, що зверталися до їхнього буденного життя: з якого ви регіону, як протікало ваше життя, згадували домівку", — говорить Ірина Литвиненко.

За словами психологині, часто пацієнти відмовляли від допомоги, казали, що справляться самостійно.

"Людина вважає: "Я ж чоловік. Я сильний. І чому я повинен розповідати про свої тривоги?". Були такі. Але я хочу сказати, що коли ти не напосідаєш на людину, а просто приходиш посидіти з нею, або потримаєш їх за руку, то це не викликає "Поговорімо". Не насилуєш її, створюючи навіть таку ситуацію мовчання. Тому, що мовчати, сидіти одне з одним і дихати одним диханням — це дуже важливо. І коли в людини вже не виникає спротиву. Ось цей момент прийняття тебе як людини", — каже Ірина Литвиненко.

Віра Ярошенко додає, вони намагалися допомогти травмованим людям повірити в себе та продовжувати жити.

"Я вже сама відвідувала клієнтку, цивільну жінку. Їй 39 років. Вона була з передмістя. Вона не вірила ні в що, вона ненавиділа все. Я їй подарувала люстерко. Кажу "От ви на ранок просинаєтесь. Дивіться на себе і кажіть, яка ви гарна жінка". Ви дуже гарна жінка. Вона оживала, почала вірити в себе", — розповідає Віра Ярошенко.

Під час терапії використовували проєктивні методики: метафоричні картки, малюнки тощо.

"Що таке проєктивні методики? Це малюнкові, якісь там пропонувати зробити малюночки. Це робота з пластиліном, глиною або картками. Важливо дивитися, який нажим олівця, яка дистанція між об'єктами, які вона малює. І обов'язково особливо в психодіагностиці є два основні такі методи — це спостереження і це розмова. Коли ми бачимо завершену роботу, ми обов'язково з цією людиною розмовляємо", — говорить Ірина Литвиненко.

Психологині-волонтерки з березня до травня допомогли семи пацієнтам лікарні.