Допомагала односельцям вижити: жителька Любомирівки розповіла, як пережила окупацію села

Жителька села Любомирівка Шевченківської тергромади декілька місяців з родиною перебувала в окупації. Виїхати з громади не встигла, тому лишилася і допомагала односельцям вижити.

Про перші місяці війни та евакуацію з села жінка розповіла кореспондентам Суспільного.

Те, що почалася війна, Валентина зрозуміла 24 лютого о 4:00. Ввечері того ж дня окупаційні війська увійшли до територіальної громади. Разом з чоловіком хотіли виїхати, проте не встигли.

"Ми вже нічого не могли зробити. Лише тільки подавати відповідну інформацію, конкретну й чітку, тому що дуже багато техніки йшло саме повз наше село. Зникало світло, вночі ми не могли виїхати з села, бо було дуже страшно, а вдень йшло дуже багато техніки", — пригадує Валентина.

Тоді вирішили об'єднати зусилля з односельцями, які лишилися у селі. Допомагали один одному, створили місцеву тероборону. Продукти у Любомирівку не завозили, тому доводилося шукати можливості, щоб знайти їжу.

"Нам вдалось з’їздити двічі чи тричі в Миколаїв, вирватись польовими дорогами, поки ще було сухо, і привезти трохи хліба. Я привозила скільки могла, адже нас багатенько, щоб кожний хоча б по дві-три буханки міг отримати", — розповідає жінка.

Село негазифіковане. Згодом жителі залишилися і без електроенергії. У березні на Валентину чекало нове випробування: треба було терміново везти до Миколаєва сусідку, яка от-от мала народити. На шляху стояли російські солдати, які не могли зорієнтуватися, чи випускати жінок.

"Кажу: "Нам в пологовий, жіночку треба завезти, тому що дуже важкі пологи". Ми це все розказуємо, хвилину-дві, руки у нас підняті до гори та починають наші військові працювати по них. І вони не кажуть нам: "Повертайтесь назад". Вони нас пускають під артобстріл, тобто у нас була тільки одна дорога. Значить ми повинні жити далі", — пригадує жінка.

До Любомирівки Валентина повернулася за два дні. За цей час до її будинку "навідувалися" російські солдати. Російські солдати забрали всі продукти, але дивом не помітили морозильну камеру з м'ясом, говорить жінка.

"Стояла у нас камера морозильна, забита м’ясом, зазвичай, на зиму вирізаємо, складаємо. Вони не зрозуміли навіть, що стоять біля цієї ларі, забитої м’ясом, що її треба просто відкрити, подивитись і взяти його", — каже Валентина.

З 17 березня російські військові почали постійно заїжджати у село на бронетехніці та танках. Розкрадали місцевих, декого вивозили.

"Там, де були пусті будинки, вони просто вибивали двері, просто заїжджали на БМП (бойова машина піхоти — ред.) у двори, все виносили, вантажили та вивозили", — розповідає жінка.

Деяких односельців росіяни забирали з собою та станом на 15 листопада невідомо, де вони. Навколо села все було заміновано, говорить Валентина.

Після виїзду з села вона почала допомагати тим, хто залишився там, а згодом і тим, хто виїхав. Любомирівку деокуповано, але цивільних станом на 15 листопада не пускають — тривають роботи з розмінування території.