На цих пожовклих світлинах час зупинився назавжди. Людські долі, яких увіковічнила рука фотографа. Всі ці старі світлини - лише невеличка частина колекції краєзнавця Юрія Любарова. Багато з них експонується вперше. Серед сотні фотознімків є відомі миколаївці, а є зовсім прості городяни, імена яких вже забуті, стерті плином часу. Лишилися лише ці образи, де люди ці живуть своїм звичним життям. Про щось мріють, щось прагнуть, щось міркують під час процесу фотозйомки. Деяким світлинам більше ста років, - розповідає Юрій Любаров.
Ю.Л.: Багатьом фотографіям більше ста років. Переважно це 19 - початок 20 століття. Це прості і відомі городяни. Завжди дуже цікаво дивитись костюми, зачіски, взуття, побут, словом, весь антураж в якому вони фотографувались.
Юрій Любаров вже більше десяти років займається колекціонуванням старих фотографій. І не тільки фотографій. В його колекції багато об'єктів старовини. А от щодо фотознімків, то деякі мають зовсім унікальні історії.
Ю.Л.: Ці фотознімки дістаються мені по-різному. Частина фактично зі смітника. Люди часто просто позбавляються старих фотографій - викидують їх. Частина з аукціонів, частина від інших колекціонерів. Ось так потроху і збираються великі валізи світлин. І їх треба показувати людям.
Майже всі фотографії в колекції Юрія Любарова - не ідентифіковані. Вдалося розпізнати лише декількох людей.
От наприклад світлина Миколи Івановича Каноннікова - родинного лікаря родини Матвеєвих. Матвеєв - миколаївський міський голова розстріляний в 1918 році в Одесі. Виклавши цю фотографію в інтернеті Юрій Любаров таким чином знайшов родичів Миколи Івановича, які проживають зараз за кордоном.
А от фотографія козака Костянтина Андрійовича Алексєєва під час російсько-японської війни. Його прізвище краєзнавець знайшов в книзі Тетяни Губської в каталозі офіцерів.
А ось на цій рідкісній світлині - відомий миколаївський брандмейстер Михайло Свіжинський. Фотографія унікальна, адже знімків цієї людини історія майже не зберегла. До речі саме по цій фотографії виконана меморіальна дошка, яка зараз прикрашає стіну однієї з миколаївських пожежних частин по вулиці Наваринській.
А ось хто зображений на цій фотографії краєзнавцю ще потрібно розбіратись. Попереду довгі пошукові роботи в архівах. Але Юрій Любаров впевнений, що на світлині зображені представники миколаївської "Просвіти".
Раніше фотографія - це була забава не з дешевих, - розповідає Юрій Любаров. Тому на знімках, зазвичай, фігурують не останні люди в Миколаєві. Це і купці, офіцери, депутати. До революції в місті діяло близько 15 фотоательє. Найпопулярнішим було приватна фотомайстерня Короєдова. А от вже в 20-ті роки 20 ст. кількість таких фотоательє в місті збільшилась в рази.
Ю.Л.: Всі фотографії студійні. Світлини зроблені на вулиці до 1910 року знайти практично неможливо. Це було дуже дороге задоволення. Уявіть, це треба було взяти з собою штатив, камеру. Тому зазвичай фотографували стаціонарно. Виїздних фотознімків в Миколаєві я зустрічав лише декілька. Це фотографії похорон. От на похорон викликали фотографів. Така мода була. Потрібно було зафіксувати цю подію. А так фотографій дуже мало. І перші фотографи в місті це були достатньо багаті люди, які фотографували місто. От наприклад, є альбом Рюміна. Він може і не був найбагатшим в місті, проте мав фотоапарат. І багато грошей на це витрачав. Його мати колись тримала фотоательє. Не всі могли це собі дозволити. Після розвитку військогового суднобудування, на початку 20 ст., багато офіцерів, представників замовників, імператорської родини, приїздили в Миколаїв з фотоапаратами. Тому багато фотознімків міста, заводів, кораблів - це саме їх рук справа.
Олег Дорош