Миколаївський порт: бізнес «для своїх»

Заробляти приватний капітал у державних морських портах – це вміння наближені до влади люди демонстрували за різних президентів і продовжили за Порошенка. Відбувся лише перерозподіл грошових потоків. Ось, наприклад, Миколаївський морський порт. Хто на ньому заробляв раніше і хто тепер? Розслідування програми «Схеми».

 

Миколаївський морський торговельний порт входить до трійки найбільших українських портів за обсягами переробки вантажів. Його основна спеціалізація – перевезення сипучих товарів, таких як зерно, руда та вугілля.

Тут, як і в кожному торговельному порту, власникам вантажів надаються різні комерційні послуги. Наприклад, це безпечне проведення суден і буксирування, швартування, перевезення вантажів у порту. Ці послуги державний порт далеко не завжди надає сам – на цьому можуть заробляти приватні фірми.

«Миколаївський порт – він завжди був складним. І якщо подивитись в структуру компаній, які першочергово там отримували якісь преференції, – це не державні компанії», – переконаний міністр інфраструктури України Володимир Омелян.

Приватні компанії, що заробляють на державних портах, не завжди починають працювати за прозорим принципом. Як «Схеми» виявили, вже за Порошенка у Миколаєві відбувся перерозподіл портових грошових потоків. Від кого й кому вони перейшли?

«Стара гвардія»

Колишній голова Миколаївського морського торговельного порту Василь Капацина керував цим стратегічним підприємством у час президентства Ющенка, та й у 2010 році, схоже, міг не повністю втратити над ним контроль. Тоді порт очолив колишній бізнес-партнер його сина Миколи Василь Іванюк. А сам Капацина у 2014 році став почесним президентом Миколаївського порту.

У ті роки дружні до Капацини фірми стрімко розвивали свій бізнес у порту. Так, деякі агентські фірми, портовий оператор і будівельна компанія, що заробляли в державному порту, були оформлені на родичів Капацини.

Ще декілька фірм опосередковано виводили на колишнього директора порту через знайомих по бізнесу його родини. Наприклад, буксирна компанія «Марконі», яка, за даними системи YouControl, в 2015 році отримала чистого прибутку близько 50 мільйонів гривень та ще близько 40 мільйонів гривень – у 2016-му.

Що може пов’язувати її з колишнім директором державного морського порту? Наприклад, директором «Марконі» упродовж кількох років був Михайло Козир – колишній директор однієї з фірм Василя Капацини. Нинішній співласник «Марконі» Михайло Малиновський – це чинний бізнес-партнер його сина Миколи Капацини по фірмі «Колібрі МК».

Ще одна фірма – «Сісайд термінал», яка отримала в користування залізничні шляхи та перевозить вантажі територією Миколаївського порту. В 2015 році вона отримала близько 16 мільйонів гривень чистого прибутку, в 2016-му – близько 28 мільйонів гривень.

Фірма базується в бізнес-центрі Капацини-старшого, а співволодіє нею зараз Інна Коренєва – директорка ще однієї фірми Капацини-молодшого.

Схоже, що в останні роки око на цей бізнес могли покласти вихідці з «Укроборонпрому» – державного оборонного концерну. Капацини та їхнє оточення почали втрачати позиції в Миколаївському порту, і почалось це приблизно в той період, коли порт очолив Віктор Козонак, який до цього працював на підприємствах «Укроборонпрому». Симптоматично, що начальником з безпеки порту став Володимир Пінькас. Його син в 2014-2015 роках працював в «Укроборонпромі» на посаді заступника голови концерну.

З новою командою ситуація в порту почала змінюватись – схоже, на користь нових бізнес-гравців. Навесні 2017-го диспетчери порту нібито певний час перестали допускати до роботи буксири фірми «Марконі».

Офіційно нинішній начальник адміністрації Миколаївської філії Адміністрації морських портів Олег Проточенко пояснив недопуск тим, що тоді на буксирах працювала комісія порту з контролю за станом майна – адже частину буксирів компанія «Марконі» взяла в користування у порту.

Що ж до фірми «Сісайд Термінал», то, за даними судового реєстру, Генпрокуратура підозрює колишнє керівництво порту в незаконній передачі їй у користування портових залізничних колій. Сама ж фірма та її керівництво фігурантами кримінального провадження не є.

«Схеми» залишили контакти для керівництва вказаних вище компаній, однак ніхто з редакцією так і не зв’язався. «Схеми» також надіслали запитання сину Василя Капацини Миколі, однак на час виходу програми офіційних коментарів не отримали.

Робота нового керівництва порту спричинила мітинги та протести у Миколаєві навесні 2017 року. Градус конфлікту трохи знизив міністр інфраструктури Володимир Омелян, звільнивши з посади директора порту колишнього «укроборонпромівця» Віктора Козонака.

Але як вдалось встановити «Схемам», вже після конфлікту у двох згаданих компаніях змінилась структура власності.

Зокрема, по 50 відсотків у фірмах «Марконі» та «Сісайд Термінал» у вересні прямо чи опосередковано відійшло британській компанії Gironet Trade. Але справжній новий співвласник портового бізнесу недовго ховався за закордонною анонімністю – у грудні 2017 року фірму в реєстрі напряму замінив київський бізнесмен Леонід Крючков.

Леонід Крючков – колишній заступник директора фірми «Укрінмаш», що входить до «Укроборонпрому». Але каже, що з Пінькасом-старшим та Козонаком особисто не знайомий.

«Впродовж тривалого періоду в компаніях ТОВ «Марконі» і ТОВ «Сісайд Термінал» був присутній конфлікт засновників, що призвело до неефективного управління компаніями. У зв'язку із цим власники шукали системного стратегічного партнера. Після юридичного оформлення я став власником цих компаній на 50%», – зазначив Крючков у письмовій відповіді на запитання «Схем».

Цікаво, що підписантом компанії «Сісайд Термінал» став Владислав Лисиця – у 2015-му він очолював Київський бронетанковий завод, який теж входить в концерн «Укроборонпром».

 

«З Владиславом Лисицею познайомився ще під час роботи в концерні «Укроборонпром» у 2015 році. Прийнявши рішення розвивати свій бізнес в Миколаївському порту, дізнався, що в державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт» радником керівника працює Лисиця. Увійшовши співзасновником в ТОВ «Сісайд-Термінал», мені потрібен був управлінець з досвідом роботи в залізничній сфері, яким і був Лисиця», – повідомив Крючков.

Зацікавленість Леоніда Крючкова в бізнесі в держпортах України «Схеми» виявили раніше.

Тоді журналісти показали, що компанія «Портосервіс-Україна», яка почала заробляти на наданні послуг швартування суден, має стосунок до Крючкова. Він це не спростовував.

Але те, що Крючков не став визнавати, то це можлива роль в його швартувальному бізнесі іншої впливової людини – Ігоря Купранця.

Ігор Купранець – заступник голови Національної поліції України. «Схеми» вже розповідали, що на компанію, яка опосередковано з ним пов’язана, було переказано частину коштів фірми «Портосервіс-Миколаїв».

У такому разі може бути не випадковим такий факт. На початку 2017-го Генпрокуратура оголосила про підозру екс-голові Миколаївського порту Василю Капацині. І ця справа розслідувалась за оперативного супроводу саме департаменту захисту економіки Нацполіції, який очолює Ігор Купранець.

Це – не єдиний приклад, коли в Миколаївському державному порту почали заробляти компанії бізнесмена Крючкова, в той час як дружні колишньому начальнику Капацині фірми, навпаки, змушені були припинити активну роботу в порту. Йдеться також, наприклад, про агентські компанії «Пасіфік Мерітайм» та «Дрегон Мерітайм Едженсі».

«У квітні місяці розпочався тиск на агентські компанії з боку адміністрації Миколаївського морського порту філії АМПУ, шляхом тиску на судновласників і вантажовласників у тому, щоби вони призначали не нас, а ті компанії, які було обрано миколаївською філією Адміністрації морських портів України як виключні для надання агентських послуг… Лобіювались, перш за все, інтереси фірми «Сервіс-Транс», – зазначив представник компанії «Пасіфік Мерітайм» Станіслав Наливайко.

Те, що фірма «Сервіс Транс» теж входить до сфери впливу Леоніда Крючкова, він не спростовував у письмовому коментарі програмі. Але наголосив, що в порту Миколаєва працюють й інші агентські компанії.

У Миколаївському порту пояснюють: «Пасіфік Мерітайм» зверталась до адміністрації, однак згодом судновласники обирали інших агентів – заявки яких і погоджувались. Причини заміни морського агента адміністрації не відомі.

Але і на цьому інтереси Крючкова в порту Миколаєва не завершились. У червні ще дві пов’язані з Крючковим фірми «Авеста транс» та «Тріонта Логістікс» отримали «зелене світло» на будівництво перевантажувальних комплексів.

Комплекси мають розташуватись поблизу 8-го причалу. Він був зруйнований під час Другої світової війни, і лише нещодавно порт провів тендер на відбудову причалу, яка поки не почалась.

9-й причал поруч із ним використовує компанія «Нікморсервіс-Ніколаєв». Її директор скаржиться: нібито впродовж останніх місяців керівництво порту значно ускладнює роботу підприємства.

На початку осені розпочався ремонт причалу, що мав тривати до кінця року. Це і стало основною формальною перепоною в роботі «Нікморсервіса».

«Ми сьогодні не маємо можливості працювати на 9-му причалі і маємо відмовку від Адміністрації морських портів, що йде ремонт, який заважає ставити судна до 9-го причалу. Однак це не заважає їм ставити судна інших компаній до 9-го причалу і виконувати різні операції на цьому причалі», – наголосив директор ТОВ «Нікморсервіс-Ніколаєв» Юрій Литвинов.

На початку жовтня керівництво Миколаївського порту надіслало листа одному з основних клієнтів «Нікморсервіса», в якому йшлося про пошкодження, що були нібито виявлені при ремонті причалу.

І хоча з середини жовтня судна клієнтів «Нікморсервіса» не швартують на використовуваному ними причалі, його частину, схоже, використовували для швартування інших суден.

«Схеми» отримали відео з камер спостереження, що встановлені біля начебто аварійного причалу. З них видно: кілька разів на його частину перетягували судна з сусіднього причалу. Тож виходить, що компанія, яка має договір користування, швартувати судна своїх клієнтів тут не могла. Тоді як іншим компаніям це, схоже, якийсь час було дозволено.

У порту зазначають: інформація про пошкодження швартувальних тумб на причалі була лише припущенням і в подальшому не підтвердилась. При цьому з листопада судна до 9-го причалу, як стверджує адміністрація, нібито не швартувались.

«Інформація про пошкодження тумб №51-57 причалу №9 є лише припущенням виконавця робіт з капітального ремонту причалу і в подальшому зазначене не знайшло реального підтвердження. Крім того, повідомляємо, що судна, які заходили в Миколаївський морський порт для обробки, у період, зазначений у Вашому запиті, жодним чином не швартувались до причалу №9», – йдеться у відповіді миколаївської філії Адміністрації морських портів України на запит «Схем».

До кого ж перейшли клієнти «Нікморсервіса»? На чиїх причалах тепер розвантажуються та завантажуються? Частина з них, наприклад, тепер використовує послуги фірми «Тріонта плюс». 90 відсотків фірми наразі належать Леоніду Крючкову. За словами самого Крючкова, «Тріонта плюс» має угоди на доступ до трьох причалів.

Як керівництво Адміністрації морських портів України ставиться до ситуації, що склалась у Миколаївському порту?

«У нас на початку року були конфлікти, ви знаєте, були навіть протести, але ми здійснили зміни в управлінні саме філіалу і на сьогоднішній день, я можу сказати, що ситуація набагато покращилася… Якщо у нас були такі питання, то їх кількість ніби набагато зменшилася. На сьогодні у нас є повне розуміння управління цим філіалом», – прокоментував голова Адміністрації морських портів України Рейвіс Вецкаганс.

Отже, «Схеми» виявили, що саме наближені до влади бізнесмени можуть заробляти чималі гроші в державних морських портах – цей принцип незмінний за різних президентів, включно з Порошенком. Змінюються лише прізвища цих успішних навколовладних бізнес-гравців. При цьому нинішня Адміністрація морських портів, схоже, проблеми у цьому не вбачає, а, навпаки, запевняє: ситуація під контролем. Редакція стежитиме за цією темою й надалі.