Без поля, проте з надією. Чи є перспективи розвитку миколаївського регбі?

Ось в таких спартанських умовах в зимовий період тренуються хлопці регбійного клубу "Корабел". В спортивних приміщеннях стадіону "Молодіжний" в Богоявленську прохолодно. Якщо прислухатись, то можна почути, як виють протяги з дверей. Але миколаївські регбісти не жаліються. Адреналін, запал боротьби, неймовірні швидкості, силові зіткненння - не дають їм замерзнути. Але є ще дещо, що зігріває перш за все їх душу - надія на те, що в них з'явиться стадіон, де хлопці зможуть по-людськи тренуватися, проводити ігри чемпіонату.

А поки це не так. Регбійний клуб з промовистою назвою "Корабел" існує з 2010 року. Весь цей час хлопці змушені грати на чужих полях, або ж місити багнюку на зовсім не придатному для ігор, закинутому стадіоні на Темводі. Це ще й небезпечно, адже як показує минулорічний регбійний сезон, серйозно травмуватися на тому полі доволі легко. Без нормальної інфраструктури, без стадіону - регбійний спорт в Миколаєві приречений. І це би не викликало таких питань, якби миколаївські регбісти пасли задніх. А так, все навпаки. Незважаючи на відсутність адекватної тренувальної бази та фінансування, "корабели" одні з кращих в Україні. За підсумками минулого сезону вони посіли четверте місце з восьми команд. А якщо взяти до уваги, що миколаївці взяли участь у турнірі за правилами регбіліг вперше, то перспективи регбійного клубу очевидні.

Але вже на наступний рік в царині українського регбі грядуть великі зміни. Низка професійних британських регбійних клубів беруть під шефство існуючі українські команди і допомагають їм розвиватися. Навіть присилатимуть в Україну власних тренерів. Створюється нова ліга. Але є одна сувора вимога - наявність стадіону для тренування з усіма необхідними умовами. Без цього, участь у турнірі неможлива. Для миколаївців це великий шанс довести, що вони здатні боротися і перемагати, а також зрости професіонально, - діляться з нами капітан команди Артем Головач та гравець клубу Ілля Зелінський. 

А.Г: Ми розвиваємось, крокуємо вперед, але в нас є перешкоди - це відсутність інфраструктури, нормального ігрового поля.

Підтвердженням про те, що "корабели" прогресують, став виклик двох гравців на оглядини до збірної України: Сергія Танцерова та Артема Щербіни. І хоч до основи хлопців не взяли, але вони молоді і в них все тільки починається. 

Поки дорослі відпрацьовують техніку захисту та атаки, виконують силові вправи, поряд з ними тренується юне покоління - майбутнє миколаївського спорту. До речі, якщо все вдастся, то в Миколаєві вже найближчим часом може з'явитися дитяча школа з регбі. Принаймні всі документи вже зібрали. А бажаючих побігати та поштовхатися хлопчаків вже набирається вдосталь.  

Ось так і живе миколаївський регбійний спорт. Радше не "завдяки", а "попри". Попри всі негаразди та перешкоди на його шляху. І питання стадіону для хлопців нагальне і вирішувати його треба якнайшвидше, аби не прогавити шанс зіграти в оновленій українській лізі. Тим більше можливості в Миколаєві є. Регбісти дуже сподіваються, що їм дадуть в користування новенький стадіон в Соляних. Зараз він простоює вже близько чотирьох років без діла.  Але на це звичайно потрібна воля і області, і міста, і університету ім. В.О. Сухомлинського на балансі якого перебуває зараз стадіон. До речі проект рішення про передачу його до комунальної власності громади міста є. Та от чи здійсниться мрія миколаївських регбістів покаже лише час.

Олег Дорош