«Я допомагала їм, а вони вчили мене»: історія мешканки Миколаївщини, яка проходить службу у Нацгвардії

Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України підготувало розповідь про милу, тендітну, але водночас сміливу та турботливу дівчину, про старшого солдата 4-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Катерину Онищук.

Народилася дівчина в Одесі, згодом переїхала з батьками у Миколаївську область у місто Южноукраїнськ. Та після того, як дитиною разом з батьком приїздила до друзів у столицю, настільки вподобала місто, що вирішила вступати у виш саме у Києві.

«Я обрала соціальну педагогіку та практичну психологію у Київському університеті імені Бориса Грінченка, бо мені подобалося працювати з дітками і я хотіла бути корисною для суспільства. Спочатку була на стаціонарі, потім перевелася на заочну форму навчання. Атмосфера у нашому навчальному закладі мені дуже до душі була, всі старалися, ретельно штудіювали науку», - ділиться спогадами гвардійка.

На запитання чому обрала службу в лавах Національної гвардії України дівчина розповідає:

«Це цікава історія. Батько в мене має цивільну професію, а от мама вже понад десять років служить в Нацгвардії, вона контролер пункту пропуску до атомної станції. Все своє дитинство я пам’ятаю її військовою. Коли переді мною постало питання про вибір майбутньої професії, я спершу віддала перевагу цивільній психології, але вже на 3 курсі вирішила все ж обрати військову справу».

Одягнувши військовий однострій та після проходження первинної підготовки, де Катерина разом зі своїми новими співслужбовцями вивчала стройову та вогневу підготовки, тактичну медицину й топографію, гвардійка розпочала виконувати свої службові обов’язки вже у підрозділі військової частини 3066 Північного об’єднання.

«На мою думку форма кольору оливи пасує всім, особливо жінкам. Це зручно, коли встаєш вранці і вже знаєш, що сьогодні одягнути. В теплу пору року мені більше подобається форма одягу - кітелі чи футболки, а от до берців після підборів довелося звикати довше», - розповідає посміхаючись дівчина.

Катерина служить у Національній гвардії третій рік, та вже має деякий досвід, адже раніше залучалася до охорони судів, де була навіть начальником посту. Зараз проходить службу в одній з рот батальйону на посаді старшого стрільця. Однак професія психолога й зараз дівчині стає у пригоді:

«Знання психології мені іноді допомагають під час служби у спілкуванні з іншими військовослужбовцями, починаєш краще розуміти людину і відповідно стає легше комунікувати. Бувають різні ситуації, наприклад солдати підходять, щось розповісти чи порадитися, але здебільшого це звичайні побутові ситуації. Якщо якісь є серйозні питання, то звісно вони звертаються до військового психолога підрозділу».

Окрім служби дівчина має досвід і у волонтерській діяльності.

«Під час навчання в університеті я проходила практику у звичайній школі, там в одному класі було дві дитини з ДЦП. Вони так само навчалися з усіма дітьми, та інколи, на всілякі такі серйозні уроки чи контрольні до них приходила спеціально підготована людина, аби допомогти. Це такий собі супровід, щоб тій дитині було легше. От я якраз і була тією людиною. Це важливий досвід у моєму житті і як з людської, так і з професійної точки зору. Я допомагала їм, а вони вчили мене, що в житті попри всілякі труднощі і різні обставини завжди потрібно йти вперед», - пригадує Катерина.

Про плани на майбутнє гвардійка ділиться розважливо. Вважає, що у вибраній професійній діяльності потрібно постійно вдосконалюватися, тому роздумує щодо вступу на магістратуру та проходження курсів підвищення кваліфікації, аби згодом повернутися у свій підрозділ вже офіцером психологом.