«Ці процеси змінювали світогляд людей», - один з авторів Конституції згадує, як приймали основний закон

Останнім часом точиться багато суперечок щодо відповідності основного закону України – Конституції – реаліям сьогодення та висловлюються думки щодо необхідності внесення змін до неї. Про те, як велась робота над цим документом, СВІДОК.info розповів один із авторів тексту Конституції, наш земляк Віктор Мусіяка.

Пан Віктор згадує, що робота над текстом Конституції України почалася після того, як в 1992 році була створена конституційна комісія.

«Так, є елемент недовіри до основного закону і говорять, що його зварганили ледь не за ніч. Але справа в тому, що цей текст в 1994 році, коли власне пішов процес прийняття Конституції, він остаточно був відшліфований науковою спільнотою, конституціоналістами, а потім був після першого читання переданий в тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради. Вона поки що не була офіційною, тому що продовжувалась боротьба між оточенням президента і парламентом з точки зору бачення того, якою має бути наша держава. Тому що Конституція мала створити правовий каркас держави», - розповідає один з авторів основного закону.

Наш співрозмовник на той час був не лише депутатом Верховної Ради, а й представником президента в парламенті.

«І в цій комісії я був присутній саме як представник президента. Комісія напрацьовувала текст, після цього ми йшли до президента і обговорювали текст. По суті президент в цьому процесі був весь час. Тому говорити, що до процесу прийняття Конституції він не мав жодного відношення не можна».

Але в президента була своя команда, яка була проти того тексту, що представила комісія. Йшла боротьба щодо тексту Конституції. Оточення голови держави наполягало на тому, щоб основний текст закріплював суперпрезидентську владу.

«І десь 26 числа президент проголошує про те, що на референдум буде винесено текст конституції не той, який розробляла робоча група, а який розробила конституційна комісія, який фактично був прийнятий у першому читанні і проголошував суперпрезидентську владу. Сталося так, що президент відмовився від того тексту, в розробці якого він брав участь», - розповідає один з авторів Конституції.

Після цього Віктор Мусіяка в знак протесту подав у відставку з посади представника президента в парламенті.

А між тим почався процес розгляд тексту основного закону країни, в ході якого до нього було прийнято більше 6 тисячі правок.

«Слід зазначити, що кожна стаття розглядалася окремо і голосувалася окремо. До кожної статті були пропозиції. Тимчасова комісія їх сформулювала. В процесі розгляду кожному, хто хотів, щоб його пропозиція розглядалась, надавали слово. І це було біля двох тисяч поправок – і слухали всіх, і за всіх голосували. Вже 28 червня зранку переламали остаточно всі ті перепони, що були на шляху прийняття конституції. Такі статті, як про державну мову, що стосується символів держави, особливо питання, пов’язані з автономною республікою Крим, місцевим самоврядуванням - це були такі важкі питання. Але їх подолали і президент з’явився в парламенті».

Вже в третьому читанні було затверджено текст Конституції.

«Україна була останньою із республік колишнього союзу, яка отримала конституцію. Президент вийшов на трибуну, поздоровив і навіть вибачився. Леонід Данилович оригінально сказав:  «За те, що я своєрідним чином стимулював вас до роботи». Адже на нього здійснювався тиск і в нього не було повної віри, що парламент зможе проголосувати. Але в процесів роботи багато комуністів, соціалістів починали розуміти, що вони є учасниками історичного процесу творення конституції держави, що їм доля дала таке щастя, таку можливість. І вони знали – їх попереджали, що якщо вони проголосують, то ніколи вже не будуть депутатами. Багато з них після голосування були виключені з партії і пішли зовсім з політики. Але вони все рівно голосували, то їм в цьому сенсі треба віддати належне. Ці процеси змінювали світогляд людей. А не тільки йшов процес прийняття Конституції».

Вже 2004 року було затверджено зміни до Конституції, що передбачали перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління.

«Адже до цього повноваження в президента були величезні. По суті він керував усією виконавчою владою: формував весь уряд, призначав міністрів і так далі. Зараз в нас парламентсько-президентська республіка після низки змін. І зараз часто кажуть, що в конституції закладено дуалізм. Але немає там ніякого дуалізму. В чому дуалізм? Президент, окрім того, що він має низку повноважень, він має вплив на виконавчу владу і на різні економічні відношення в державі. В Конституції це не передбачено, але кожен президент бажає впливати на ці питання виконавчої влади – через всі ці призначення, квоти і так далі. Так причому тут Конституція? Це все не від Конституції і змісту її тексту, а від дій конкретних людей, які приходять до влади і безкарно ці речі роблять. По суті розвалюється конституційний лад».

Однією з головних проблем пан Віктор бачить не в тому, що в тексті Конституції є якісь недоліки, а  в тому, що її не дотримують.

«Крім того маса законів приймається, які по суті є антиконституційними. Наприклад такі, що стосуються судової влади», - додає він.  

Але, як вважає наш співрозмовник, можна було б виписати положення щодо імпічменту президенту.

«Стаття така, що дістати президента не можна – там потрібні спеціальні комісії і ціла низка рішень, які має поставити Верховна Рада. Це просто неможливо. Треба в цій статті виписати нормальний порядок імпічменту, якій у всьому світі є. Це ж не кримінальна відповідальність, а політична».

Крім того, вважає один з авторів тексту основного закону, треба передбачити гарантії дотримання конституції, реальну відповідальність за порушення конституції, посягання на конституційний лад, які б були реальними і дієвими.

Але при цьому Віктор Мусіяка відзначає, що, за великим рахунком, в Конституції не треба нічого міняти.

«Можна було б внести ці правки, що я назвав вище, але не кардинальні речі. Зараз нам необхідно привести все у відповідність до Конституції – щодо президента, парламенту, інститутів влади. І від цього вже можна працювати».

Також пан Віктор поділився з нами тим, чим займається зараз. Він є науковим консультантом з правових питань Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова.

«Це поважний і знаний центр, який здійснює політико-правові, політико-економічні дослідження. Тут працює багато фахівців з різних сфер, і до досліджень є велика довіра, на них посилаються всі, хто працює в цих сферах. За ці роки ми багато робили досліджень і щодо конституції, і децентралізації, правосуддя – все, що пов’язано з конституцією, судовою реформою. Такий процес, я думаю, корисний», - вважає наш співрозмовник.

Не могли ми не запитати і про рідну для Віктора Лаврентійовича Миколаївщину.

«У Миколаєві давно не був. Але влітку планую приїхати. В мене в Варварівці є рідні, та і друзі також. Звичайно стежу за тим, що відбувається, нажаль, це не завжди хороші новини. Але, звичайно, приглядаюсь».

Особливо пан Віктор цікавився у нас станом суднобудівних заводів міста, адже добре пам’ятає їх велич і значення для країни у ті часи, коли він жив на Миколаївщині.