27 Жов, 17:09
25 жовтня 2015 року в Україні відбулися чергові місцеві вибори: українці обирали сільських, селищних і міських голів. Оскільки 12 місяців для представника місцевої влади – достатньо солідний термін для того, щоб продемонструвати перші успіхи в роботі на посаді, «Слово і Діло» вирішило «допомогти» міським головам обласних центрів пригадати їхні передвиборчі обіцянки й, зокрема, ті пункти передвиборчих програм, які вони ще не реалізували.
На жаль, втішного у статистиці виконання передвиборчих обіцянок градоначальниками найбільших міст України виявилося вкрай мало: в середньому за цей час міські голови, діяльність яких моніторить «Слово і Діло», виконали лише... кожну дванадцяту передвиборчу обіцянку.
Із 340 зареєстрованих порталом обіцянок наразі виконані лише 29. У процентному співвідношенні виходить, що середній рівень відповідальності мерів обласних центрів сьогодні становить лише трохи більше 8%. Як для чиновників виконавчої влади, а тим більше представників виборної посади, це дуже тривожний сигнал.
Так, міський голова Чернівців Олексій Каспрук виконав 2 програмні обіцянки з 6 (і це один із найкращих показників), ужгородський мер Богдан Андріїв – 1 з 5, його колега з Рівного Володимир Хомко – 2 з 10, тернопільський градоначальник Сергій Надал – 4 з 25.
Вимірюючи «середню температуру по палаті», ми не могли не звернути увагу на цікавий факт: найгірше виконують обіцянки голови найбільших міст. Наприклад, київський голова Віталій Кличко та одесит Геннадій Труханов поки не реалізували жодного передвиборчого зобов’язання. У першого їх налічується 16, а в другого – взагалі 26. Складно уявити майже три десятки програмних обіцянок, жодну з яких не можна було виконати протягом року. А між тим весь цей час одесити чекають на виконання таких важливих пунктів труханівської програми, як розв’язання проблеми каналізації, запровадження новітніх систем очищення питної води, вирішення сміттєвого питання, рекультивація полів зрошення та Лузанівських озер, міська програма заміни непрацюючих ліфтів, започаткування сучасної системи управління містом «електронне місто», забезпечення доступності пляжів та багато іншого.
Що ж до його столичного колеги, то Віталію Кличку також варто було б поквапитися з реалізацією власної програми, зокрема таких пунктів, як нова транспортна схема й пішохідна зона в центрі міста, зниження ставки земельного податку для інвестиційних проектів, запровадження нових правил благоустрою, завершення розробки програми «Смарт-Сіті» та системи електронного урядування.
Одна виконана передвиборча обіцянка з 20 в міського голови Дніпра Бориса Філатова. Стосується вона сприяння розвитку об’єднань співвласників багатокватирних будинків. Тим часом попереду в дніпровського мера цілий фронт роботи: вирішити проблеми з побутовими відходами, реалізувати програму реставрації міста, забезпечити навчальним закладам автономію, а педагогічним і медичним працівникам – муніципальну надбавку до зарплатні, а ще – запровадити інтелектуальну систему управління громадським транспортом і створити єдиний паркувальний центр.
Приблизно такий самий показник – 1 виконану обіцянку з 21 – має мер Вінниці Сергій Моргунов. Та й та стосується... створення музею української марки ім. Балабана. Решта зобов’язань, зокрема, будівництво регіонального клінічного центру серцево-судинної патології та хоспісу, реконструкція зливової каналізації, заміна обладнання їдалень у школах та проект із роздільного збору відходів, усе ще чекають на виконання.
Дещо суперечить гаслу власної партії мер Львова: за рік Андрій Садовий«узяв і виконав» аж 2 зобов’язання з 67, зареєстрованих у його передвиборчій програмі. Зокрема, у Львові тепер, як і обіцяв міський голова, можна зареєструвати підприємство за 15 хвилин та отримати доступ до низки муніципальних даних за допомогою спеціального порталу. А от чого ще потрібно почекати львів’янам? Якщо вірити програмі мера, то відкриття амбулаторій сімейної медицини в кожному мікрорайоні, муніципального медичного страхування, сміттєсортувального комплексу із полігоном твердих відходів, станції зброджування осаду на території очисних споруд, 30 тис. робочих місць, запровадження картки львів’янина, повернення всіх орендованих приміщень дитячим садкам, створення соціального гурутожитку для дітей-сиріт тощо.
У кого варто повчитися ефективності виконання обіцянок, то це в миколаївського мера Олександра Сєнкевича. Щоправда, його секрет відповідальності в тому, що з його передвиборчої програми вдалося виокремити лише 4 чітких зобов’язання: створити нові робочі місця, провести повний аудит та оприлюднити інформацію про комунальну власність Миколаєва, забезпечити прозоре використання коштів міського бюджету та залучити громадськість міста до обговорення стратегії розвитку обласного центру. Два останніх він виконав.
Варто зазначити, що до огляду не увійшли результати моніторингу роботи харківського міського голови. Попри те, що в досьє Геннадія Кернеса аж 175 обіцянок, на минулі вибори він ішов... без програми. Певне, зробивши ставку на образ «міцного господарника» і, як бачимо, не прогадавши.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
