У Миколаєві люди вийшли на акцію, щоб підтримати полонених та зниклих безвісти воїнів

У Миколаєві 170 людей вийшли на щотижневу акцію-нагадування про полонених та безвісти зниклих військовослужбовців ЗСУ. З прапорами підрозділів, стягами України рідні, друзі, охочі містяни годину стояли на бульварній частині проспекту Центрального.

На події 10 листопада 2024 року побували журналісти Суспільного.

У руках учасники акції тримали плакати й фотографії рідних. Серед людей стоїть Інна — її брат Анатолій у серпні 2024 року разом із побратимами пропав безвісти. Втім, рідні впевнені, що чоловік у полоні.

"Брат багато і часто був на важких позиціях. Його відзначали в бригаді, дуже любили побратими, мав повагу. Але, коли зник, всі стали проти — всі мовчать, не шукають. З інших джерел ми знаємо, що він і три його побратими зараз в СІЗО в Ростовській області. Знаємо, що важко поранений, сподіваємось, що виживе", — розповідає Інна.

Втім, каже жінка, офіційне підтвердження про те, що брат у полоні, отримати не вдається.

Учасниця акції Наталя говорить, на захід люди збираються, аби таким чином підтримати рідних, які перебувають далеко — у полоні.

"Я вважаю, що сюди має приходити кожен громадянин і кожна людина нашої країни, тому що війна стосується нас усіх. Напали на нашу країну взагалі, а не на кожного з нас окремо, тому кожна свідома людина має приходити підтримати тих, хто зараз в полоні", — пояснює Наталя.

Місцева жителька Ірина долучається до подібних заходів у свої вихідні. Вона пригадує, що спочатку на акції виходили лише сім'ї та друзі полонених й зниклих безвісти, нині ж людей побільшало.

"Потрібно, щоб всі знали, що дуже багато хлопців і дівчат перебувають там. Якщо ми про них забудемо, то до них не буде нікому діла. Треба, щоб памʼятали ми, добивалися того, щоб їх повертали. Світові лідери мають інструменти, механізми впливу на нашого ворога", — розповідає Ірина.

Під час обміну військовополоненими у вересні 2024 року повернувся чоловік Інни. Жінка продовжує виходити на акції-нагадування, адже побратими коханого досі залишаються у неволі.

"Вже 31 місяць. Я вважаю, що акції — це дуже важливо, вони нагадують державі й всьому світу наскільки велика проблема у нас із військовополоненими хлопцями. (Чи відчувається підтримка оточення, коли приходиш на акцію? — ред.) Принаймні, рідні військовополонених бачать, що містянам не все одно", — додає Інна.

За підрахунками поліції, до акції долучилось 170 людей, повідомила інспекторка сектору превентивної комунікації Алла Ткаченко.