ШКІЛЬНИЙ ПОДАТОК

Для більшості громадян федеративної країни, яка цього року відзначатиме 150-ліття своєї державності, з яких 125 років українській громаді із офіційною чисельністю понад 1,3 мільйони осіб, - висока відповідальність та можливість своїми діями, отже, вчасно сплаченими податками інвестувати в своє майбутнє. Долю своїх дітей та онуків.

Як це виглядає в Канаді?

Однофамілець 33-го Президента США Джон Трумен, в якого дід - ірландець, а мати - бельгійка, пишається тим, що зі своїх 1000 га землі, що перебувають у його приватній власності, він сплачує 1,2 ₴ з гектара шкільного податку. Це дає можливість не тільки фінансового забезпечення системи освіти, але й контролю за витрачанням коштів, що йдуть на розвиток галузі.

Втім, розмір шкільного податку - це прерогатива шкільної комісії, яка стягує її з кожного власника нерухомості. Маєте будинок чи квартиру - сплачуйте, причому цей еквівалент залежить від вартості вашого майна. Відповідні чеки відправляють "своїй" шкільній комісії незалежно від того, у вас діти чи немає.

Що таке шкільна комісія і чи є їй аналог в Україні?

Система шкільних рад і шкільних комісій, як самоврядні одиниці, найбільше схожі на наші відділи освіти РДА. Така комісія керує школами округи, вирішує питання матеріального, освітнього характеру, визначає, відкривати школи чи здійснювати оптимізацію діючої мережі. Крім того, саме аона бере на роботу вчителів, забезпечує шкільні автобуси, ремонтує будівлі, забезпечує позашкілля, другу половину дня.

Шкільні комісії, що стоять на рівень вище за шкільні ради, напряму співпрацюють з Міністерством освіти своєї провінції, а ними керує рада комісарів. Вибори шкільних комісарів відбуваються раз на чотири роки: кожен район представлено комісаром, обраним за мажоритарним принципом. У виборах мають право брати участь усі громадяни району.

Чи є аналог шкільного податку в Україні?

В Україні у 2000 році були спроби ввести шкільний податок. Механізм був простим: планували всього-навсього замінити комунальний податок на шкільний. Так, у проекті Закону від 07.06.2000 р. "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо встановлення шкільного податку" платниками шкільного податку хотіли бачити підприємства, установи, організації тощо, що провадять торговельну діяльність у межах адміністративно-територіальної одиниці. Об'єктами оподаткування могли стати: вартість товарів та послуг, проданих платниками податку через торговельну мережу, зокрема: магазини, кіоски, палатки, лотки, ресторани, кафе, їдальні, автозаправні станції, в тому числі за безготівковим розрахунком.

Визначення об'єкта оподаткування могло провадитись, виходячи із сукупного обсягу продажу товарів та послуг протягом податкового періоду.

Ставка шкільного податку могла встановлюватися в межах від 1 до 2 % об'єкта оподаткування. Надходження від сплати шкільного податку мало спрямовуватися виключно на потреби загальної середньої освіти, зокрема для виплати зарплат, поліпшення матеріально-технічної бази ЗОШ.

Безсумнівно, шкільний податок - не тільки гарантований спецфонд на розвиток регіональної освіти, але й предмет подальших професійних дискусій. В умовах децентралізації це більш, ніж актуально, особливо якщо врахувати жалюгідний стан наших садочків та шкіл, матеріально-технічного забезпечення позашкілля та ПТНЗ, водночас - надмірних місцевих бюджетів та розпорядження ними.

Сподіваюсь, що канадський досвід буде корисним не тільки управлінцям, заклавши фундамент системного відродження української освіти, в тому числі, на селі, у віддалених районах, у тісній співпраці з аграрних сектором та бізнесом взагалі.

До речі, ексклюзивним мірилом гуманності та реформ освіти могла би стати інклюзивність, яку, дасть Бог, ми впорядкуємо разом.