Яким він був: помер легендарний баскетболіст Хижняк, який починав кар'єру у Миколаєві

В п'ятницю, 5 жовтня, в Україні не стало легендарного баскетболіста, одного з кращих баскетболістів в історії вітчизняного баскетболу Григорія Хижняка. Він помер на 44 році життя. Григорій Хижняк - уродженець Миколаєва. Саме тут він і починав свою професійну кар'єру. В 1994-1995 роках він грав в МБК "Миколаїв". 

Унікальні інтерв'ю, спогади про відомого баскетболіста опублікав сайт Tribuna.com

Робив шоу

Григорій Хижняк – людина-оркестр. Незважаючи на купу титулів і досягнень він завжди дивував простотою і приземленістю. Він розумів, що баскетбол – це не просто майданчик і два кошики. 6 років працював директором по маркетингу в «Будівельнику», таким собі зв’язковим між клубом і суспільством. 

«Я шоумен? Ніколи про це не думав. Завжди знав, що баскетбол – це гра. А гра – для глядачів. Завжди вдячний людям, що вони витратили свій час і прийшли подивитися, як ми граємо. Якщо людям подобалося, то я робив свою роботу добре.

Найважливіше для мене — не нагороди, а щоб глядачі отримали задоволення від гри. Не в образу українському чемпіонату, але на дві третини матчів гравці приходять просто виконувати свою роботу. Насправді ж, гадаю, ми повинні грати, в першу чергу, для вболівальників, адже вони хочуть побачити яскраву гру, шоу. Сподіваюся, що в майбутньому ситуація зміниться на краще і наш чемпіонат конкуруватиме з найсильнішими європейськими лігами».

Найбільш легендарний епізод – коли Хижняк запалив на Матчі зірок в Дніпрі в 2010-му.

 Закінчивши кар’єру, Григорій не зупинився.

Встановив рекорд по блок-шотах в історії Євроліги. Його не побили досі

Тоді Хижняк виступав за «Жальгіріс» й у сезоні Євроліги видав в середньому 3,2 блок-шота за гру. Свого часу вважався одним з найкращих захисних центрових Європи. Але біля чужого кільця також не сачкував.

«Литовський баскетбол – дуже розумний і якщо ти туди потрапляєш, потрібно не тільки ногами працювати, а й головою. Тому я понині рекордсмен Євроліги за кількістю блок-шотів. Це успіх для України і мене особисто, як би пафосно це не звучало. Два роки поспіль середній показник по блокам у мене становив 3,2, одного разу зробив за сезон 45 блок-шотів. Це частина моєї заслуги, велика частка того, що зі мною зробив «Жальгіріс», того, що я вчився і вчуся

Та й взагалі дивно, якщо людина з ростом 2,16 не грає в захисті. Це нонсенс», – казав Хижняк.

Хижняк провів два роки в «Жальгірісі» – пощастило грати в одній команді з Арвідасом Сабонісом. Це єдиний випадок в кар’єрі українця, коли його стабільно використовували на позиції четвертого номера.

Вважав Євролігу цікавішою за НБА, не ставив цілі грати в Америці

«Дуже люблю Євролігу, хоча зараз вона вже не така цікава, як була раніше. Американський баскетбол бачу не дуже часто. Тому що дві третини – це шоу, баскетбол там стоїть на третьому або четвертому місці.

У 1997 році після чемпіонату Європи я міг потрапити до «Атланти», але мені в посольстві США поставили відмову в отриманні візи, хоча всі документи були давно оформлені. Чому так сталося – не знаю, та й нема чого вже ворушити минуле. Але через кілька днів таки поїхав в літній табір «Лейкерс», поспілкувався з Філом Джексоном, з Кобі Браянтом.

Я був там, в чотирьох або п’яти командах, але якщо воно не моє, то варто з цим змиритися. У мене і в Європі непогано виходило. Ті поїздки на перегляд в НБА теж мені допомогли. Набув досвіду, поспілкувався, подивився, як люди працюють. Просто сидіти на лавочці або виходити в «сміттєвий» час, коли команда виграє або програє з різницею в 30 очок, мені не дуже цікаво. В Європі теж можна заявити про себе. Протягом мого першого сезону в «Жальгірісі» ми зіграли в трьох турнірах 90 ігор. Це – майже сезон НБА».

Не склалося зі збірною України

«Я завжди хотів виступати за збірну. Але, приїжджаючи сюди, не отримував задоволення. Ось приклад. Приїхав якось до Києва, щоб взяти участь в матчі збірних України та Македонії. Мене не хотіли відпускати з «Жальгіріса», оскільки ми грали важливий матч з «Барселоною» в Євролізі. Але я все одно приїхав.

З власного досвіду відчував, що ті 10 днів провів на кшталт відпочинку. Зіграв, як зміг. Але люди бачили, що я, від’їжджаючи в збірну, не граю. Тому відпускати мене не хотіли. Ні «Жальгіріс», ні потім греки. У Литві дивувалися, що я граю в трьох лігах в середньому по 30 хвилин, а в збірній України сиджу на лаві запасних. Може, щось хотіли довести мені особисто або команді в цілому? Зараз мені це вже не цікаво. Я знаю, ким був на той момент».

Хижняк у складі збірної України їздив на два Євробаскети (у 1997-му та 2003-му).

Народився в Миколаєві, завжди говорив українською

«Я дуже сильно люблю Україну. Мій батько жив в селі Миколаївської області. Так, це не західна Україна. Я потроху намагався, мені була цікава українська мова. Хоча є один грішок. Коли почав займатися баскетболом в четвертому класі, у нас існувала тенденція до звільнення від уроків української мови та літератури, наприклад, для спортсменів або відмінників. Тоді вважали, що українську мову знати не обов’язково. У цей час ми сиділи і робили домашні завдання з інших предметів.

Але у моєї дружини коріння із Західної України. Зараз це польська територія. Познайомившись з нею, свої знання української удосконалив ще більше. Розумієте. Бажання володіти українською не залежить від того, в якому місті ти народився. Я взагалі схильний вважати, що людина повинна володіти кількома мовами. Ось я трохи знаю англійську, частково спілкуюся на грецькій, і литовській». 

Бачив велику різницю в менталітеті українських людей порівняно з іншими

«Мій агент наводив приклад: якщо американцеві і слов’янинові запропонувати на вибір отримання грошей двома видами – отримуєш 70 тисяч, але відразу, або протягом року при поступовому знятті сума складе 100 тисяч, – то більшість американців оберуть другий варіант, а наша людина вибере перший.

На жаль, наші люди хочуть все і відразу. З одного боку це добре, але з іншого – це шлях в нікуди. З таким підходом «завтра», звичайно, буде благополучним, а ось що буде післязавтра, невідомо.

Чому нашим баскетболістам варто повчитися в американців в першу чергу, так це прагнення пробитися до складу команди. Я навіть не кажу про НБА, де люди намагаються себе показати, можна сказати, продати. Аналогічний приклад – з сербською школою. Взяти банальне: чому у найсильніших команд Європи майже всі головні тренери серби, хорвати, чорногорці, а дві третини основного складу становлять балканські гравці? Тому що у них інший менталітет. Люди працюють.

У нас звикли, що потрапив до основного складу команди і можна заспокоїтися. Це моя особиста думка, але вона обґрунтована тим, що я теж був легіонером, відчув ситуацію з протилежного боку».

Займався благодійністю і вірив в Бога

«Бог дає, а я ділюсь. Все, що нажили, з собою на той світ не заберем. Є люди, яким дійсно потрібна увага. В Святому Письмі написано – «Відносся до людини так, як ти хочеш, щоб до тебе відносилися». Якби би ми всі так відносилися один до одного, то світ був би трохи добрішим. Хочеш помогти – поможи. Десь плюсик там нагорі заробиш. 

Намагаюся ходити до церкви, коли є можливість. Таке відчуття всередині створюється, коли входиш в храм, що розумієш – ти зайшов не в звичайне місце. Духовність повинна бути на вищому рівні, але все залежить від того, хоче чи не хоче людина сприймати такі речі.

Зараз важкий час не тільки для баскетболу, а й для всієї України. Якщо люди будуть підтримувати себе духовно, то ми будемо дійсно сильною нацією. А якщо будемо просто бігати за грошима, то нічого з нас не вийде».

Фото: Александр Осипов