Чекала на батька, а тепер на сина: жителька Миколаївщини переживає другу війну у своєму житті

83-річна Ганна Хорова з Миколаївщини пережила Другу світову війну. 9 травня 2022 року, у День перемоги над нацизмом, жінка чекає на сина з війни, так само як 78 років тому чекала на батька.

Жінка поділилася спогадами про Другу світову з кореспондентами Суспільного та провела паралелі між двома війнами, що спіткали її.

Під час розмови із журналістами Ганна Хорова у руках тримала блокнот. Туди жінка записує спогади дитинства. Сама родом з Вінниччини. Коли розпочалася Друга світова війна, їй було два роки.

"У батьків було п’ятеро дітей. Батька забрали на війну", — розповіла Ганна.

Сім’я залишилась без годувальника. Ганна згадує, як важко було добувати їжу. Мати, щоб прогодувати дітей, ходила до лісу — збирала жолуді, качани кукурудзяні тощо. А ще за сім кілометрів пішки ходила на ринок — вимінювала речі на продукти.

"Я пам’ятаю мама почала ритися у своїй скрині. У ній тримали святкову одежу. Я її запитала: "Мамо, ти кудись збираєшся?", а вона каже: "Збираюся на базар, шукаю якісь такі речі, щоб продати, щоб купити якогось зерна, щоб спасти своїх дітей від голоду", — розповіла Ганна.

Пам’ятає Ганна, як до їхнього дому прийшов німецький солдат.

"Ми були малі, він нічого нам не робив. Він не лякав нас, не кричав. Так, переночував і пішов. Трохи злякалися, але ж що поробиш. Але він нас не чіпав і ми його не чіпали", — згадує жінка.

Так проходили дні, години, роки.

"Пам’ятаю, що батько прийшов, повернувся з війни вже 1945 року, і він показував нам всякі медалі, нагороди, що він здобув на війні", — розповіла Ганна Хорова.

Згодом жінка вийшла заміж, народила двох синів. Сім’я прийняла рішення переїхати до Миколаївщини. Подружжя працювало на фермі. Згодом чоловік Ганни захворів та помер. Жінка сподівалася, що її сім’ї не доведеться бачити те, що бачила вона у часи Другої світової. Втім, 24 лютого 2022 року до Ганни Хорової повернулося все пережите. Про те, що в Україні розпочалась повномасштабна війна, жінка дізналась з новин на радіо.

58-річний син Ганни вступив добровольцем до лав Збройних сил України.

"Я йому казала: "Нащо тобі, тебе ж не викликають, тобі пальці пилорама відтяла!". А він каже: "Ти мені нічого не говори, бо я все одно піду". І пішов. Тепер я молюся Богу, щоб ця війна скоріше закінчилася, щоб мій син прийшов живий і здоровий", — сказала Ганна Хорова.

Із сином спілкується щодня. Чоловік сам телефонує матері, коли є вільний час.

"Він каже: "Зі мною все добре, не хвилюйся". І мені від цього легше стає, що він так говорить. Розповідає, що стоять на сторожі й виходять на блокпости, дивляться, чи не їдуть ті руські, бо вони наступають на Херсон", — розповіла жінка.

Телевізор Ганна не дивиться, бо має проблеми із зором. Слухає радіо, де щодня ведуча в ефірі оголошує повітряну тривогу. Втім, найбільше жінка боїться, щоб в її дім не прийшли російські військові.

"Страшно. Боялася. Думала приїдуть, зламають двері та зайдуть до мене і будуть знущатися наді мною, хвилювалася", — сказала жінка.

Підтримує Ганну правнучка Руслана. Дівчина приносить їжу, допомагає по господарству. А ще полюбляють з бабусею сидіти біля хати, пити чай та говорити на різні теми.

"Я приходжу до бабусі тому, що хочу її підтримати в цей нелегкий час, він для кожного з нас не легкий", — сказала Руслана.

Зараз Ганні 83 роки. Говорить, чекає, коли по радіо ведуча скаже замість "Увага, повітряна тривога, всім в укриття!", "Добрий ранок! Українські військові звільнили всі населенні пункти від російських окупантів!".

"Я дуже хочу, щоб перемога була за нами, і молюся Богу, щоб скоріше ця війна закінчилася. Щоб війна закінчилася і син прийшов здоровий з тієї війни", — сказала Ганна Хорова.