Шо там у Миколаєві? Як живе місто під щоденними ракетними ударами

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України 24 лютого прямо позначилось на житті миколаївського регіону, який з перших днів війни став прифронтовим, а згодом частково опинився в окупації. За цей період війська загарбників здійснили прорив аж до Вознесенська — це була найзахідніша точка, куди доходили росіяни на Півдні.

Проте Миколаїв, попри невтішні перспективи, вистояв під натиском ворожих військ і зараз зайняв надійні позиції в обороні на херсонському напрямі. Колись про ці події напишуть книжки та складуть мемуари, адже всі вони містять дуже драматичні історії про скоординованість місцевих мешканців регіону, про відвагу українських військових і про влучність нашої артилерії. Всі ці оповіді будуть вже після перемоги, адже зараз увага військових зосереджена на звільнені загарбаних територій, а місцевих жителів — на виживанні та відновленні прифронтових територій. Поки що місто з гордістю несе своє заслужене звання Героя.

Наразі попри відтиснення активного фронту на схід до Херсону та часткове розв'язання гуманітарних питань, частина Миколаївщини перебуває під окупацією. Прифронтові села зносяться ворожою артилерією вщент, а Миколаїв, що кісткою застряг у горлі окупанта, безжально розстрілюється протягом всього цього часу всіма видами важкого озброєння. За даними Міністерства оборони, за весь час війни (вже понад чотири місяці) Миколаїв НЕ обстрілювали лише 18 днів.

Постійна загроза обстрілів наклала великий відбиток на життя міста. Фактично життя тут зупинилось, адже велика частина активного працеспроможного населення покинула місто. Багато людей вступило до лав Збройних Сил та територіальної оборони, інші працюють над утриманням інфраструктури. Працює лише невеличкий бізнес, торгівля — рівно на стільки, наскільки це потрібно для забезпечення міста усім необхідним.

Ще у квітні під час ворожих обстрілів на ділянці між Миколаєвом та Херсоном був пошкоджений водогін, що забезпечував Миколаїв центральним водопостачанням з Дніпра. Постійні обстріли унеможливили ремонт цієї пробоїни, тому майже на місяць Миколаїв залишився без водопостачання. Зараз центральне водопостачання налагоджене, але вода з крана тече солена, адже потрапляє у систему з лиману. Таке тимчасове розв'язання проблеми трохи полегшило побут миколаївців, проте не повноцінно. І напевно головні наслідки ще попереду.

В місті майже нема розваг — працюють деякі кафе на неповну силу, окремі відчайдухи можуть вийти на спортивний майданчик. Багато волонтерських центрів, чиї зусилля направлені на допомогу військовим або населенню, стали головними тусовками міста, де можна відчути якусь дружню комунікацію. Вся інша комунікація звелася в основному до спілкування в соцмережах і в робочих колективів.

В Миколаєві не відчувається геройської ейфорії, проте люди доволі радісно сприймають оптимістичні новини. Можливо, це через втому, яка посилюється щоденними ворожими обстрілами. Щодня місто обстрілюють чи реактивною, чи ствольною артилерією, чи ракетами. Бувають дні, коли прилітає все разом. Спочатку це лякало, трохи згодом викликало втому, зараз якусь злість. Багато людей, здається, вже звикли до думки, що у будь-який будинок в Миколаєві може прилетіти — навіть у твій. І що для кожного, хто тут залишається, кожен день може стати останнім. Це теж накладає психологічний відбиток як на місто в цілому, так і на кожного миколаївця окремо. Все більше людей починає жити одним днем і радіти простим речам.

Попри те, що на територію міста майже не ступала нога російського військового, Миколаїв зазнає значних руйнацій. День за днем вони стають не такими помітними, адже людське око швидко звикає до нових умов. Окрім того, Миколаїв дуже великий за площею (більший за Одесу) і руйнівні наслідки обстрілів розосереджені по всій площі. Якщо зібрати всі ці наслідки до купи, з'являється доволі моторошна картина.

За наданою СВІДОК.info в Миколаївській міській раді інформацією, наразі відомо про 119 загиблих від бойових дій миколаївців, серед яких одна дитина. Попередньо відомо про 522 поранених, серед яких 6 дітей. Досить трагічні наслідки для міста, що не перебуває в окупації.

За чотири місяці війни в Миколаєві від прильотів постраждало понад 300 багатоквартирних будинків, 4 з яких непридатні для відбудови. Щоб зрозуміти обсяг наслідків, загальна кількість багатоквартирних будинків в місті — 3300. Тобто вже зараз від війни постраждала 10% багатоповерхівок Миколаєва. Окрім того, пошкоджено понад 400 приватних будинків, близько 40 з яких зруйновані вщент.

Більш моторошною виглядає загальна ситуація по області. За даними станом на 30 червня, наданими СВІДОК.info в Миколаївській обласній військовій адміністрації, від бойових дій на Миколаївщині померло 355 людей, серед яких було 10 дітей. Поранено 937 людей, серед яких 56 дітей. Загалом в області пошкоджено 6360 цивільних об’єктів, серед яких 4148 — об’єкти житлового фонду.

Кожного дня, на жаль, вищезазначені статистичні дані оновлюються. А за останні тижні, коли російські загарбники буквально «засипають» Миколаїв ракетами, які нищать житлову та іншу цивільну інфраструктуру, жертв та руйнацій стає ще більше. Місто терпить на собі навіть не 2-3 ракети, а по 8-9 ударів за півгодини. Майже щодня.

Всі ці фактори призводять до деякої виснаженості та втоми. Тутешні мешканці з надією читають новини про успіхи на херсонському напрямі та з новим подихом ініціюють петицію до Президента щодо забезпечення міста ППО. Та найбільше, мабуть, кожний потребує уваги та підтримки ззовні, з тих міст, які війна зачепила найменше. А також уваги наших міжнародних партнерів, у яких ще залишаються сумління щодо передачі зброї. Адже нашим хлопцям саме цієї зброї й не вистачає, аби трохи полегшити життя місту-герою.

Андрій Прокопенко