«Один місяць війни дорівнює десяти рокам розмінування», - миколаївський сапер ДСНС

311 днів миколаївські рятувальники прикривають спини військових та цивільних на шляху протиборства армії Російської Федерації. З 24 лютого надзвичайники майже щоденно виїжджають на виклики з розмінування та вилучення боєприпасів. Після деокупації населених пунктів Миколаївщини піротехніки постійно знаходять зброю, вибухонебезпечні предмети, які лишили по собі російські військові.

За час повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну на Миколаївщині станом на 31 грудня виявлено 7 475 боєприпасів. Працювали піротехніки Миколаївщини, а також розрахунки із Київської, Черкаської, Кіровоградської областей, 3-го Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України.

У 311-й день повномасштабного вторгнення начальник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Андрій Шликов розповів кореспондентам Суспільного, якими були ці десять місяців для "воїнів без зброї".

З 24 лютого миколаївські піротехніки на території області вилучили понад сім тисяч боєприпасів. Надзвичайники працюють у тісній співпраці з представниками об'єктів критичної інфраструктури, задіяні у відновленні електромереж, водопостачання, залізничних шляхів, відбудові мостів та переправ тощо.

"Безпосередньо виїжджає піротехнічний розрахунок. До складу піротехнічного розрахунку входять два автомобілі: оперативно-тактичний автомобіль і спеціальний автомобіль для перевезення вибухонебезпечних предметів. Розрахунок складається з п'яти людей. Ускладнюється робота тим, що ця територія замінована", — розповідає Андрій Шликов.

На початку повномасштабного вторгнення рятувальники майже щоденно виїжджали на місця влучань російських боєприпасів у Миколаєві та області. Станом на 31 грудня робота дещо відрізняється, переважна її частина відбувається на деокупованих територіях області і полягає у пошуках та знешкодженні покинутої або цілеспрямовано захованої російської зброї.

"На деокупованих територіях, де довго перебували вороги, ускладнюється робота тим, що ця територія замінована. Багато інженерних боєприпасів, які встановлені, так звані розтяжки, інженерні міни протипіхотні, протитанкові, встановлені з "сюрпризами". Треба дуже-дуже ретельний підхід, тому що дуже багато випадків трапляється з піротехніками ДСНС, а також з вибухотехніками, підриви трапляються", — говорить начальник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування.

Рятувальники на деокупованих територіях найчастіше знаходять російські боєприпаси у будинках, лісосмугах, поблизу каналів тощо.

"Зараз перебуваємо у Снігурівці, то біля каналів, у каналах тут багато. От вони розташовувалися, наприклад, біля каналу і там були їхні позиції, окопи, бліндажі. І щоб приховати або захистити своє місце перебування, вони всі свої позиції мінували. А коли не встигали забрати свої боєприпаси, там їх і лишали. Приїжджатимуть військові і заберуть ці боєприпаси. Сподіваємося, що ці боєприпаси стануть у пригоді", — пояснює рятувальник.

Частину боєприпасів вибухотехніки знищують шляхом контрольованого підриву. Якщо піротехніки знаходять вціліле озброєння — його передають українським військовим.

"От буквально 26 грудня понад 150-200 боєприпасів великого калібру 152 міліметри знайшли у лісосмузі. Вони (російські солдати — ред.) не встигли їх забрати. Там стояли самохідні артилерійські установки. Можливо, на днях приїдуть військові і заберуть ці боєприпаси. Сподіваємося, що вони стануть у пригоді", — говорить Андрій Шликов.

Одними з найнебезпечніших є касетні засоби ураження. Також ускладнюють роботу рятувальників російські боєприпаси останнього десятиліття. Про них мало інформації і не завжди відомий порядок поводження з ними, говорить Шликов.

"Найцікавіше і небезпечно, що зустрічаються боєприпаси, які вийшли на озброєння в Російській Федерації з 2014-2015 років. Або взагалі проводяться випробування цих боєприпасів, про які немає багато інформації ні у відкритих джерелах, ні в інтернеті. Доводиться спілкуватися з хлопцями з інших областей, хто там перший зустрів, як розібрався з порядком поводження. Тому що боєприпаси сучасні, їх випробовують. Боєприпаси з самоліквідаторами — боєприпаси нового зразка. Вразило, що це було дуже близько до Миколаєва", — пояснює начальник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування.

Один із виїздів, який Андрій Шликов запам'ятав, був у мікрорайон Кульбакине в березні. Тоді російський полк максимально близько наблизився до Миколаєва, але був розбитий українськими військовими.

"Ми туди виїжджали проводити розмінування. Вони зосередилися у лісосмузі, була там їхня зброя, бойові машини десанту, боєприпаси, дуже-дуже багато там їхніх загинуло. Під трупами перевіряли на наявність гранат. Вразило, що це було дуже близько до Миколаєва, ми вийшли на це місце і було видно Миколаїв. Російські військові тоді заходили на Кульбакинський аеродром, — пригадує чоловік.- Добре, що хлопці живі і зараз продовжують виконувати завдання у складі наших піротехнічних підрозділів".

З початку повномасштабного вторгнення було два випадки, коли миколаївські піротехніки були поранені під час робіт з розмінування.

"Були два випадки підриву на касетних елементах у Миколаєві. У першому випадку постраждали дві людини, і потім постраждав ще один чоловік буквально через два тижні. Це було у березні-квітні. Це були кумулятивні касетні елементи 3Б30. Це також нові боєприпаси, які Російська Федерація використовувала в Сирії, а зараз на території України", — розповідає піротехнік.

Станом на 31 грудня на Миколаївщині до робіт із розмінування залучені сім піротехнічних розрахунків з Миколаївської, Одеської, Черкаської, Кіровоградської областей, 3-го Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України.

"Це рішення прийняте на рівні керівництва держави, працюють всією країною піротехнічні підрозділи. Багато витрачається часу на забезпечення робіт екстренних служб для відновлення критичної інфраструктури. Там теж люди, про чию безпеку треба подбати. От разом співпрацюємо", — каже Андрій Шликов.

За словами рятувальника, один місяць війни дорівнює десяти рокам розмінування. Станом на 31 грудня це вже сто років робіт. Цифра умовна і не є достовірною, проте, для прикладу, в Україні і нині знаходять боєприпаси часів минулих війн.

"Сподіваємося, що ми комусь потрібні, наша робота, наша служба. От з такою думкою і виконуємо роботу, що ми потрібні. Збройні сили попереду, а в нас свій фронт".

На запитання, як воно працювати в умовах повномасштабного вторгнення, Андрій Шликов відповідає:

"Виконуємо роботу і сподіваємося, що для когось це приносить користь, безпосередньо для людей, які проживають на деокупованих територіях, для держави. Сподіваємося, що ми комусь потрібні, наша робота, наша служба. От з такою думкою і виконуємо роботу, що ми потрібні. Збройні сили попереду, а в нас свій фронт. Нехай нашу землю звільняють, а ми все розмінуємо".