Фермер з Миколаївщини самотужки відновлює знищене війною господарство
13 Бер, 13:02
Війна розв’язана Росією проти України зруйнувала справу життя 78-річного фермера Анатолія Потапенка з Миколаївщини. Останні 30 років він присвятив своєму саду, який годував його родину і давав роботу місцевим селянам. Внаслідок бойових дій ціле господарство, що було на лінії вогню, нині в занепаді.
Як чоловік взявся все відновлювати самотужки і в якому стані його фермерство зараз, дивіться у сюжеті ТРК МАРТ.
Виноградники, персики, ожина, кавуни, яблука з грушами та багато інших фруктів розкинулися на 48 гектарах землі Анатолія Михайловича. Свою землю він тримає у Шевченківській громаді, що на Миколаївщині. Тут за 30 років господарювання звів родинний будинок, підвів комунікації та облаштував сад, який і став справою всього життя.
Власне фермерське господарство годувало родину і давало роботу місцевим мешканцям сусіднього села Мирне. Однак війна, розв’язана Росією у 2022 році, різко змінила спокійний уклад життя 78-річного чоловіка.
Наступні майже дев’ять місяців рідний куточок фермера перетворився на поле битви. Земля потерпала від контрбатарейної стрільби вдень і вночі, замість дощу на поля падали снаряди від «Градів», плодючі городи перетворилися на мережу окопів, бліндажів і капонірів. Час від часу Анатолію Михайловичу вдавалося приїжджати сюди з Миколаєва, аби забрати свої речі. Каже, щоразу бачив, як рашисти нищать його господарство з дедалі більшою силою.
Сад, городи, свійська худоба, кілька тракторів і робочих машин, трансформатор та інша техніка — все це знищено через постійні обстріли. За мінімальними оцінками чоловіка збитки складають понад 4,5 мільйони гривень.
Після звільнення правобережжя Херсонщини тут стало відносно спокійно, тому вже у листопаді Анатолій Михайлович разом з дружиною повернувся до свого рідного дому. Чоловік одразу почав фіксувати збитки, хоча й розуміє, очікувати на компенсацію поки зарано. Аби не гаяти часу, фермер самотужки зайнявся відновленням свого господарства, адже впевнений, якщо нічого не робити, то вже скоро може втратити і те, що вціліло.
Фермер не втрачає надії все відновити. Чоловік знає, що він тут господар. А тому роботу на своїй землі вважає власним фронтом і боротьбою за Україну, яка вистоїть і відновиться попри війну та зазіхання ворога на нашу незалежність.
