Голос полонених: у Миколаєві відбулась хода на підтримку військовополонених та зниклих безвісти

У Миколаєві 29 грудня організували ходу Соборною вулицею та перформанс на головній площі міста на підтримку полонених та зниклих безвісти військових. До події долучилося 350 людей, які вчергове вийшли з плакатами та прапорами, аби нагадати про бійців.

Про це повідомляє Суспільне.

Валентина чекає на повернення свого сина, який з початку повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2024 року разом із батьком вступив до війська. Її син у 2014 році став учасником антитерористичної операції, а у 2015 році командування направило бійця навчатися до Львівської академії сухопутних військ Петра Сагайдачного.

"Два з половиною роки він провчився у Львові. Повернувся він уже не у свою 36 (бригаду морпіхів — ред.), а в 79 нашу, миколаївську. Син і під Запоріжжям був, воював у Донецькій області. Коли їх перекинули під Бахмут, то в селі Берхівка вони вийшли в десять годин на позицію, а о 11:00 з ними зв’язок перервався. Уже й не знали, що там щось трапилось. Далі, я за сина новин ніяких не знаю", — розповідає жінка.

Анна чекає з полону свого найкращого друга Андрія, який за сумісництвом є другом її родини та хрещеним для її доньки. До повномасштабної війни він працював офіцером.

"Разом з моїм чоловіком служили, і так сталося, що перед початком повномасштабної війни вони перебували в Маріуполі. Тоді це називалося ООС і якраз війна застала їх там", — говорить жінка.

Перших пів року боєць телефонував майже кожної суботи, каже вона.

"Ми правда не знаємо, де він тоді був, в якій колонії, але виходив на зв'язок кожного тижня, кожної суботи. Потім, протягом пів року, дзвінки продовжувалися, а потім затихли, і дотепер їх не було", — розповідає жінка.

Брат Крістіни перебуває в російському полоні вже 32 місяці, воїн боронив Маріуполь.

"Два рази батьки отримували лист від нього і все, більше нічого. Тобто ніяких дзвінків, ніяких повідомлень. Стандартні листи: "Зі мною все добре", як по шаблону. Більше, ми нічого не знаємо, де він, що він, в якій він колонії. Зараз ми просто в невідомості", — каже жінка.

Дарія відвідала подію, аби підтримати родини, близьких та друзів військовополонених бійців.

"Показати їм, що вони не одні в цій боротьбі, і що ми їх підтримуємо. Важливо показувати їм, що вони не одні. Важливо бути голосом полонених, тому що хто, як не ми, стане їхнім голосом", — говорить дівчина.

Альона також прийшла на акцію задля підтримки родин, чиї рідні перебувають у полоні. Жінка вважає такі акції-нагадування важливими для повернення бійців додому.

"Це наші воїни, які боролися за нас і тепер ми маємо боротися за них".

"Підтримати сім'ї, для того, щоб вони не почували себе самотніми у своїй біді, у своєму горі. Об'єднати зусилля заради повернення наших героїв додому. Щоб нагадати суспільству, що за тою буденністю, якою ми всі живемо, є щось більше", — каже вона.

За інформацією поліції діалогу, до акції долучилося близько 350 людей.