«Я хочу робити історію»: у Миколаєві польська волонтерка розповіла, як возить на фронт гуманітарку

Польська волонтерка Аґнєшка возить гуманітарну допомогу для військових на фронт. Відправним пунктом часто стає Миколаїв, де вона готується до поїздки. За будь-яких погодних умов волонтерка ходить босоніж — час від часу у оточуючих це викликає здивування, проте так Аґнєшка живе вже десять років.

Історію своєї волонтерської діяльності Аґнєшка Зах розповіла кореспондентам Суспільного.

І взимку, і влітку Аґнєшка ходить босоніж. Це стало її стилем життя десять років тому.

"Це просто зручно, дуже зручно. І для здоровʼя мені краще. Бувало, що автобус мене не забирав, бо я босоніж. Думали, може, контужена. В мене рюкзак, форма… Не боляче. Але бувало сумно".

За словами Аґнєшки, за час повномасштабної війни більше часу провела в поїздках на фронт, ніж вдома. На позиціях також надавала військовим психологічну допомогу та робила реабілітаційні масажі.Згадує, як привезла автомобілі з Польщі для військових.

"І вони: "А скільки? Які кошти?". А я сказала: "Нічого!". А вони: "Ну як так? Скільки?" Я сказала: "Два шеврони". Це був жарт. Заїхали, даю автівки — одна для евакуації, а друга — "кінь бойовий" такий. І хлопці подивилися на автівки, на нас і просто рвали з себе шеврони", — пригадує волонтерка.

Зібрати гуманітарку допомагають знайомі та друзі.

"Зима, і хлопці запитують фліски, куртки, грілки, щось тепле. Дуже потрібні спальники".

Волонтерка привезла українським військовим 50 машин, три з них придбала за власні гроші. У якості подяки військові розписувалися на автівці Аґнєшки.

"Просто хлопці розписували "Дякую" або якісь вітання".

Аґнєшка розповіла, що часом чоловіки на фронті потребують не тільки гуманітарної допомоги, а і теплого відношення.

"Бувають ситуації, де людина — отака військова, просто машина для вбивства, воїн. І я сиджу в автівці. Він дивиться на мене: "Аґнєшка". Я — "плюс". Він падає мені на коліна і я обнімаю його. І так 5-10 хвилин. Піднімається і такий "Дякую, Аґнєшечко. Це такі хвилини, що в серці залишаються назавжди", — розповіла жінка.

"Вона нам як рідна матір. Приганяє нам автомобілі, допомагає гуманітаркою, медициною", — сказав військовослужбовець Чорний.

За словами волонтерки, її одяг — теж подяка від військових.

"Часом хлопці дарують просто щось від себе, хочуть просто, щоб я одягнула щось від них. Це від КОРДу спеціально для мене шукали "Польща-Україна", — сказала Аґнєшка.

Аґнєшка розповідає, часто готуватися та ночувати перед поїздками на фронт доводиться в Миколаєві у знайомої місцевої волонтерки Тетяни.

"З Аґнєшкою ми познайомились у Польщі, в Ольштині. Разом збирали гуманітарну допомогу. Вона мені дала дуже багато контактів. Пізніше я їздила без неї, і з нею разом", — розповіла Тетяна.

Аґнєшка має чотирьох дітей, які підтримують її у волонтерстві. Найменшому сину — 5 років.

"Він давав цукерки жувальні або іграшки і казав: "Мамо, на (тримай — ред.) жувальні цукерки для розвідки". Я кажу: "Нащо військовим цукерки?". А він каже: "Кожен військовий є дитиною, і ця дитина потребує цукерок або іграшок". І хлопці з цими іграшками на рюкзаках воюють", — розповіла волонтерка.

Про те, що бачить на фронті, жінка пише у себе на сторінці у Facebook. Каже, хоче показати європейцям, що відбувається в Україні.

"Війна мене теж змінює. Я це бачу, і розумію, що ці зміни потрібні, адже, якщо потім щось буде, не дай Боже, в моїй державі — аби я знала, що робити".

Волонтерка, дізналася, що за неї російське командування оголосило винагороду.

"Мені хлопці з розвідки сказали, що за мене платить федерація. Мабуть, так їм зробила боляче", — каже жінка.

Говорить, найбільше її розчаровує те, що не побачить військових, яких знала, і які загинули. Каже, дії Росії — засуджує.

"Я не розумію, навіщо їм Україна та інші держави. Я цієї нації не розумію. Для грошей убивати людей? Для грошей убивати дітей? Для грошей стріляти по госпіталях? Я такого не розумію".

Всі поїздки на фронт, каже жінка, не лише тому, що полюбила Україну, а і через розуміння історії.

"Я розумію, що між нашими державами є болючі історії. Але моя мрія — здружити наші народи, людей. І хочу сказати, Польща підтримує Україну. Я знаю історію, але я хочу робити історію!" — сказала Аґнєшка.