9 Мар, 23:36
«Прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной...» - говорить тьотя Мотя з Харкова у творі «Мина Мазайло» українського письменника Миколи Куліша. І не дивно, бо на півдні та сході України, зокрема на території, до якої входила сучасна Миколаївщина, сталінська політика коренізації (українізації) проходила найважче.
Після згортання політики українізації у 30-х роках ХХ століття «мовне питання» на Миколаївщині СРСР вирішувало на користь російської мови: «російська» квота завжди мала значно більший відсоток.
Ситуація змінилась лише у часи Незалежності, коли в Україні єдиною державною мовою була визнана українська. Квоту «російської» зменшили в декілька разів, а потім в переважній більшості навчальних закладів взагалі прибрали. Документообіг теж перейшов на українську. Процес поступової українізації я відчув на власному досвіді, оскільки як раз у ці часи навчався в школі, а згодом — у вишах.
Реванш «російської» відбувся після прийнятя «мовного закону Колесніченка-Ківалова». Передмовою закону була інформаційна кампанія, зокрема у Миколаєві та Миколаївській області, яку організувала «Партія регіонів». Тоді ледь не на кожному перехресті стояв рекламний щит з безглуздим лозунгом «Мы украинцы и говорим на родном языке — русском!» (Преступности.Нет) Трохи згодом, після прийняття «закону Колесніченка-Ківалова», російську мову в якості регіональної визнали Миколаївська міська рада та Миколаївська обласна рада. Де-факто цей закон чинний і сьогодні.
Не зважаючи на це, на державному рівні «мовне питання» продовжує постійно підійматись. Наприклад, нардепи зробили обов'язкову квоту українського радіомовлення. А 9 березня 2017 року Порошенко запропонував теж саме зробити відносно телебачення. Крім того, «мовне питання» постійно порушується відносно друкованих ЗМІ та інтернет-ресурсів.
Проте Миколаївщина, не зраджуючи «традиціям», залишається в аутсайдерах по українізації. Точніше саме місто Миколаїв, оскільки в районах області тенденція розвитку української мови виглядає дещо позитивніше. Причини як історичні, так і політичні. Як приклад — останні чотири губернатори до 2016 року розмовляли переважно російською мовою навіть на офіційних заходах. Ситуацію поступово почав змінювати теперішній голова облдержадміністрації Олексій Савченко.
На його завзяте перше «Слава нації!» в сесійній залі ОДА присутні відповіли кволим, майже байдужим, «Смерть ворогам...» Савченко на це лише посміхнувся, і десь там в очах зблиснуло щось на кшталт: «Я вам ще покажу!»
Після свого призначення голова ОДА відвідав «Безкоштовні курси української мови» (NikLife), де зізнався, що почав вчити мову лише два місяці тому. Буквально через декілька днів після зізнання вся країна обговорювала помилки губернатора у його конкурсній роботі, на що він відповів віршем Максима Рильского та креативним написом на футболці.
В закритому чаті нардепів БПП у своєму «прощальному» повідомлені Савченко написав, що Миколаївська область «має 65% латентного сепаратизму, а більшість населення розмовляє російською мовою» (Inshe.Tv). Голова адміністрації підкреслив свою схвильованість цими фактами та пообіцяв докласти всіх зусиль щоб підняти рівень довіри до влади.
Певні ідеологічні переконання Савченко демонструє дружбою з лідером українських націоналістів Дмитром Ярошем, якого вже двічі за останні три місяці запрошував до Миколаєва. Перший раз «гроза сепаратистів» завітав до Миколаєва під час «Гри патріотів». Вдруге — на урочистості до Дня народження Тараса Шевченка. В цей же день Савченко скликав журналістів на свою першу прес-конференцію. Казати про якийсь збіг обставин немає сенсу. Губернатор, як людина, що з повагою ставиться до символів, кожен свій крок робить символічно. Тому я впевнений, що і Ярош, і День народження Шевченко, і перша прес-конференція мали одне символічне підґрунтя.
На самій прес-конференції Савченко звернувся з проханням до журналістів ставити питання українською мовою. «Я вибачаюсь — українською мовою, будь ласка. Сьогодні свято — святкуємо День народження Шевченка. Тому дуже прошу, якщо вам не складно, говоріть українською. Мені б було дуже приємно», - наголосив губернатор. На мою пам'ять, це була найбільш україномовна прес-конференція за останнє десятиліття.
Таким чином, Олексій Савченко, не позиціонуючи себе відвертим націоналістом, деякою мірою використовує націоналістичні ідеї. Українізація Савченко є поміркованою: шанувальників він підбадьорює власним прикладом, друзів — проханнями, підлеглих — законом. Але багато хто звертає увагу, що і сам губернатор не є найбільш яскравим носієм української мови. Принаймі ті, хто чув, як Савченко розмовляє російською — кажуть, що це йому вдається набагато милозвучніше, ніж українською. Тому зараз на власні очі ми бачимо не лише процес українізації Миколаївщини, а й самого Савченка. Він так само, як і вся область, поступово українізується через власний досвід. Чи зменшиться від цього відсоток латентного сепаратизму — покаже найближче майбутнє.
