23 Дек, 08:31
«Місто — єдність несхожих».
Арістотель
Після останніх місцевих виборів в Миколаївській міськраді утворилося чотири фракції: «Опозиційний блок», «Самопоміч», «Солідарність» і «Наш край». Найбільшу кількість мандатів отримала партія «Опоблок» — від цієї партії до міськради увійшло 26 депутатів. Далі «Самопоміч» — 10 депутатів. «Солідарність» і «Наш край» отримали лише по 9 мандатів.
Щоб не допустити впливу «Опоблоку» у керуванні містом, три інші фракції об'єдналися, створивши таким чином більшість — 28 депутатів. Цю саму більшість назвали «коаліцією». «Опоблок» відповідно став «опозицією». Так ці два політичних маркери проіснували до кінця року, поки у ситуацію не втрутився губернатор Олексій Савченко і не розрубав Гордіїв вузол, пояснивши, що немає ні коаліції, ні опозиції — є лише депутати, які повині вирішувати проблеми міста.
Але ось вже другу сесію Миколаївської міськради поспіль ми спостерігаємо ситуацію, коли життєво важливі питання для міста депутати вирішують з другої спроби, а в кулуарах міськвиконкому знову заговорили про «коаліцію». На думку багатьох депутатів «Самопоміч» об'єдналася з «Опозиційним блоком». Чи так це насправді?
Зв'язок між «Самопомічу» та «Опозиційним блоком» помітили, коли призначали заступників міського голови і коли затверджували членів виконкому. Фракції «Солідарність» і «Наш край» відмовились від «пакеного голосування» за запропонованих мером Олександром Сєнкевичем кандидатів. Тому депутатам було запропоновано проект поіменного голосування, але така ініціатива теж не знайшла підтримки. То ж депутати повернулися до «пакетного голосування» і питання вирішилося. Головну роль у цьому процесі зіграв «Опозиційний блок».
Після першого такого голосування «по заступникам» почали ширитися чутки про нову коаліцію. Після другого голосування «по виконкому» — ці чутки почали активно нав'язувати громаді.
Ситуація, насправді ж, дуже проста, а голосування «Опозиційного блоку» логічне і зрозуміле в обох випадках, бо в кожному з них «опозиціонери» отримали свою квоту в органах виконавчої влади. В іншому випадку існував великий ризик залишитися без квоти у виконкомі.
Голосування «Самопомочі» до певного моменту теж було логічним. В обох випадках фракція «Самопомочі» була ледь не ініціатором поіменного голосування, та ці спроби, як ми знаємо, не увінчалися успіхом.
Під час «пакетного голосування» депутати «Самопомочі» теж голосували позитивно, пояснюючи це виключно підтримкою ініціатив мера. Але переглядаючи результати голосування поіменного обрання членів виконкому, можна помітити, що деякі обранці «Самопомочі» (наприклад, Сергій Ісаков та Тетяна Суслова) не підтримали жодний з варіантів. А депутат Олександр Репін всупереч офіційній заяві фракції взагалі проголосував «проти» поіменного голосування. Така розбіжність з офіційною лінією фракції говорить лише про відсутність єдності та якихось спільних домовленносях, а отже і казати про якусь коаліцію з іншою політичною силою не можна.
Фракція БПП «Солідарність» на двох останніх сессіях теж закликала депутатів до поіменного голосування по «кадровим» питанням. Натомість самі майже не брали участь у голосувані. Ось, наприклад, під час затвердження складу виконкому з 9 депутатів «Солідарності» були присутніми тільки 4 депутати, з яких лише три проголосувало за поіменне обрання членів комітету. Секретар міськради Тетяна Казакова не голосувала.
Більш-менш об'єктивну (або вичікувальну?) позицію зайняла фракція «Наш край». Депутати цієї партії в данній ситуації повели себе доволі послідовно — поіменне голосування вони підтримали в повному складі.
Врахувавши всі ці аспекти, про яку коаліцію може йти мова, коли депутати з табору так званих демократичних сил заледве можуть зібрати 18 голосів? Коли народні обранці не знаходять спільну мову навіть всередині власних фракцій? Чи варто жертвувати інтересами міста, його життєдіяльністю і реалізацією бюджету задля збереження стереотипу про якусь коаліцію?
Та й саме слово «коаліція», яке мусували протягом останнього року, не вписується у формат місцевого самоврядування. Складається таке враження, що «коаліція» у оргнанах самоврядування — це лише предмет спекуляції для зацікавлених осіб, які поступово втрачають свій власний вплив у місцевій політиці.
Коаліція когось заради чогось (закону, реформи тощо) може бути у Верховній Раді, а в міськраді депутати законів не приймають, реформи не проводять — вони виконують виключно представницькі функції. У нашому випадку кожен з депутатів представляє інтереси конкретного виборчого округу у взаємовідносинах з виконавчою владою. Депутати, звісно, можуть гуртуватися в якусь опозицію — але в такому випадку знаходитись вони будуть лише в опозиції до власних громадян.
Політична складова у миколаївському місцевому самоврядуванні вчергове довела свою неефективність, від якої, на жаль, страждає громада. Наразі в міськраді накопичилось багато нагальних питань, які потребують невідкладного вирішення: прийняття та реалізація бюджету міста, втілення міських программ у життя тощо. Досягти цього можна виключно завдяки згуртованості депутатського корпусу — тієї згуртованності, що ми побачили на сессії Миколаївської облради, коли бюджет підтримало 45 депутатів з 47 присутніх. Настав час і депутатам міськради згадати, що виборці відрядили їх вирішувати питання громади, а не воювати між собою.
