МИКОЛАЇВСЬКЕ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ: НАДІЯ Є?

Відродження кораблебудування у Миколаєві у багатьох місцевих жителів все частіше викликає скептичну посмішку. За останні пару десятків років про це багато говорили, але далі гучних політичних заяв справа не рухалася. Лише у 2000-2005 роках був прийнятий закон «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв», який трохи пожвавив суднобудівну галузь. Але згодом і ця ініціатива була змарнована, а перепродажі або рейдерські захоплення миколаївських заводів звели всю корабле- та суднобудівну галузь нанівець.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Справа у тому, що будівництво військових кораблів та торгових суден є справою багатьох поколінь для нашого південно-українського міста. Для місцевих жителів кораблебудування записане у генетичний код.

Протягом багатьох десятиліть вся інфраструктура Миколаєва будувалась навколо суднобудівних заводів. Навіть географічно миколаївські верфі розташовані здебільшого в околицях історичного центру міста: починаючи від Адміралтейства, Миколаївського суднобудівного заводу у бік Чорноморського суднобудівного заводу та Миколаївського морського торговельного порту.

За 230 років кораблебудівна галузь зазнавала різних трансформацій і декілька разів приходила у занепад. Проте найяскравішим періодом свого життя корабели (так називають себе корінні миколаївці) вважають саме радянський період. По-перше, у людей з цього періоду залишились ще «живі» власні спогади. По-друге, саме у період індустріалізації Миколаїв, як і багато інших міст, значно розширив свої межі та діяльність кораблебудівної галузі. Але найбільше миколаївці пишаються побудованими у місті авіаносцями.

^{Краны для авианосца. 900 тонные краны ЧСЗ / Авторський канал краєзнавця Андрія Шинкаренко}

Перша гордість корабелів – авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов», який був побудований на Чорноморському суднобудівному заводі. Під час «Кримської кризи» на початку 90-х років Росія викрала цей корабель з українського Севастополю і включила його до свого Північного флоту.

Ще одна гордість миколаївців – авіаносний крейсер «Варяг», який теж був побудований на Чорноморському заводі у Миколаєві (ЧСЗ – прим). У 1999 році недобудований авіаносець продали Китаю за 20 мільйонів доларів. Китайці добудували та озброїли крейсер. Він отримав назву «Ляонін» і став першим авіаносцем у складі Військово-морських сил Китайської Народної Республіки.

До 1996 року Миколаїв залишався зачиненим для іноземців. Це була дещо відокремлена комуна, у якій державні суднобудівні заводи будували дитячі садки, школи, лікарні, стадіони та інші важливі для життєдіяльності міста об’єкти. Тому під час перепродажів заводу (здебільшого російським підприємцям) корабле- та суднобудівна галузь почала занепадати. Став помітним занепад і самого міста. Це відобразилось на настрої його жителів – така собі колективна депресія та затяжна ностальгія за героїчним індустріальним минулим.

За роки незалежності суднобудівна галузь майже занепала – залишились невеликі замовлення, які здебільшого стосувались ремонту суден.

Першим помітним «двигуном» відродження суднобудування в Миколаєві стала компанія «НІБУЛОН», яка за допомогою європейських фінансових інституцій налагодила роботу з будівництва барж та буксирів. Зараз компанія має власну суднобудівну компанію, яка займає частину території Чорноморського суднобудівного заводу. Генеральний директор компанії Олексій Вадатурський під час екскурсій на заводі полюбляє пригадувати та розповідати, як компанії довелось відновлювати територію підприємства після занепаду.

Також нещодавно відновив свою діяльність «Суднобудівний завод «Океан», який багато років перебував у власності різних компаній та зазнав процедури банкрутства. Зараз завод знаходиться у власності відомого миколаївця, колишнього керівника Миколаївського морського торговельного порту Василя Капацини. Лише за декілька років діяльності на завод з-за кордону повернулось більше 150 працівників-суднобудівельників.

Та не дивлячись на постійні гучні заяви політиків, суднобудівна галузь протягом останніх  років відроджувалась «не завдяки, а всупереч».

«ВІТЕР ЗМІН» НАТО

Ситуація змінилась лише у 2019-2020 роках, коли Уряд України дійсно продемонстрував реальні кроки у напрямку відродження суднобудування. Головним чином це стосується налагодження будівництва військових кораблів та розвитку оборонних програм в рамках стратегії розвитку Військово-Морських Сил до 2035 року, яка розроблялась для нашої держави за спільної участі Великобританії та США. Головна ідея полягає у наданні переваги «москітному флоту», який має на меті забезпечувати охорону та оборону узбережжя нашої держави.

За останні два  роки в рамках реалізації стратегії ВМС ми стали свідками декількох партнерських угод з державами-членами НАТО, які певним чином будуть стосуватись і відродження кораблебудівної галузі у Миколаєві.

Зокрема в рамках масштабного україно-французького проекту для Прикордонної служби України виготовляються патрульні катери, які будуть виконувати функцію берегової охорони. Це дуже важливий проект, адже на сьогодні дуже багато територій материкової України і прилеглої чорноморської акваторії знаходяться у безпосередній близькості до окупованого Росією Криму.

В рамках цього проекту французька компанія «OCEA» буде виготовляти 32-метрові алюмінієві патрульні катери типу «річка-море». Українським партнером компанія обрала суднобудівне підприємство «НІБУЛОН» з Миколаєва.

У липні 2020 року на території Суднобудівної компанії «НІБУЛОН» відбулось підписання технічної угоди цього проекту. Тоді потужності заводу оглянули міністр МВС Арсен Аваков, Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Етьєн Де Понсен, генеральний директор компанії «ОСЕА» Ролан Жосар то очільник Державної прикордонної служби України генерал-майор Сергій Дейнеко.

«Ми робимо все, щоб Україна була морською державою, а не країною біля моря. Для нас велика честь зараз розвивати і оборону України, щоб ми були незалежною і могутньою морською державою. Наша компанія, як сильний колектив, готова підставити плече. Сьогодні кожен п'ятий суднобудівник в Україні працює на нашому заводі», – зазначив тоді генеральний директор компанії «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський.

Згідно із зазначеною програмою, за три роки має бути побудовано 20 патрульних катерів – 25% замовлення буде реалізовано безпосередньо в Миколаєві. А нещодавно українські прикордонники прийняли роботу з першого корпусу такого катера. За анонсами, початкова поставка виготовлених катерів відбудеться у кінці 2021 року.

Ще одну «корветну програму» Україна почала реалізовувати у спільному з Туреччиною проекті. За програмою, турецький корвет класу «Ada» буде побудований до кінця 2023 року. Процес його будівництва відбуватиметься за формулою 50/50, тобто у Туреччині за участю українських спеціалістів збудують лише корпус корабля. Потім його буде транспортовано до України, де за участі турецьких фахівців його озброять і доведуть до стадії фінальної готовності.

В рамках цього проекту турецька «оборонка» обрала основним своїм партнером миколаївський суднобудівний завод «Океан». Керівництво заводу «Океан» вже уклало меморандум з Державним оборонним концерном Турецької Республіки про спільну діяльність в «корветній програмі».

«Меморандум був укладений на виконання Рамкової військового угоди, підписаної в жовтні 2020 року під час зустрічі президентів України і Турецької Республіки в Анкарі, а також контракту на будівництво корветів, підписаного сторонами 14 грудня 2020 року в Києві», – сповістили у прес-службі суднобудівного заводу «Океан».

Початок реалізації «корветної програми» запланований на кінець весни цього року.

Також Україна працює з Великобританією над реалізацією проекту з побудови 50-60-метрових ракетних катерів. Цей проект також планується реалізувати за принципом 50/50, тобто половина таких катерів будуватимуть на українському підприємстві. На якому саме – поки ще не відомо.

Проте, як анонсував аташе з питань оборони посольства Великобританії коммодор Королівських ВМС Тім Вудз, в майбутньому у планах спільне проектування бойових кораблів британської промисловості з українським проектним бюро у Миколаєві. Миколаївський «Дослідно-проєктний центр кораблебудування» багатий не лише на історичні проекти, а й до сьогодні залишається великим гравцем у міжнародному військово-технічному співробітництві.

«Наш задум полягає в передачі і спільному використанні технологій і навичок, які є необхідними для модернізації українського суднобудування. Ми побудуємо перші чотири катери в Великобританії, дозволяючи при цьому українським суднобудівникам спостерігати, вчитися і тренуватися. А друга частина – чотири ракетні катери – будуть побудовані в Україні. Це буде чудово для українського кораблебудування і для ВМС», – зазначив Тім Вудз в інтерв’ю виданню «День».

«НЕДОБУДОВИ» ТА АДМІРАЛТЕЙСТВО

Проте на сьогодні залишається актуальним питання Миколаївського суднобудівного заводу, який входить в процедуру банкрутства. По-перше, це єдине велике державне підприємство з кораблебудівної галузі, що залишилось в Україні. По-друге, цілісний майновий комплекс знаходиться у «серці» Миколаєва і разом з акваторією займає 160 гектарів в самому центрі міста. По-третє, на території заводу знаходиться недобудований ракетний крейсер «Україна».

Недобудовані великі кораблі в Україні є окремим гострим моментом. Так, наприклад, готовність ракетного крейсеру «Україна» становить 95%. На ньому навіть два рази була вже сформована команда. Але через постійний брак коштів на його фінансування корабель до сьогодні залишається в гавані з нереалізованим потенціалом.

Цікаво, що три кораблі такого ж самого проекту, збудовані в Миколаєві, знаходяться на озброєнні Російської Федерації. Ракетні крейсери «Москва» і «Варяг» є флагманами Чорноморського та Тихоокеанського флоту відповідно. До 2014 року Росія декілька разів цікавилась придбанням крейсеру «Україна», щоб використати його комплектуючі для своїх кораблів.

Наразі держава не дає чіткої відповіді щодо майбутнього крейсеру «Україна». Можливо, його очікує продаж за ціною металобрухту (як це було в історії з авіаносним крейсером «Варяг»), а можливо, з нього зроблять музей разом з корветом «Вінниця» на «8 причалі» у Миколаєві. Відомо лише, що Міністерство оборони України не бачить воєнного потенціалу за кораблем і вважає його озброєння застарілим для використання в армії.

Ще одна «недобудова сучасності» перебуває на Чорноморському суднобудівному заводі – корвет «Володимир Великий». Його будівництво триває з 2011 року. За своїми параметрами та бойовими цінностями він наближається до фрегату. Проект був розроблений у миколаївському «Дослідно-проєктному центрі кораблебудування».

Загалом добудова кораблю протягом всіх цих років пойстіно переносилась, доки проект не замінили турецькою «корветною програмою». Проте у Міністерстві оборони України повідомили, що програма буде поновлена у майбутньому, а корвет «Володимир Великий» держава має намір зробити флагманом українського флоту замість нинішнього фрегату «Гетьман Сагайдачний».

Також скандальною виявилась історія єдиного в Україні «Адміралтейства», що знаходиться на території Миколаївського суднобудівного заводу. Зараз будівля перебуває у вкрай жахливому стані попри те, що є історичної пам’яткою. Фактично і юридично будівля є частиною заводу, але в той же час вона знаходиться в самому центрі Миколаєва і є одним з його символів.

З одного боку мер міста Олександр Сєнкевич в інтерв’ю підкреслив, що не проти прийняти цю будівлю на баланс міста, щоб привести її до ладу. З іншого боку голова фракції «Слуга народу» у Парламенті Давид Арахамія підтримав таку ініціативу. В результаті гендиректор державного концерну «Укроборонпром» Юрій Гусєв згодом повідомив, що спільно з місцевою владою будівля буде відновлена.

«Ми не тільки воскресим будівлю заводоуправління, але й доповнимо її частиною експозиції про військове суднобудування на півдні України», – зазначив управлінець. Проте помітних зрушень у цьому напрямі досі не видно.

Миколаїв, незважаючи на досить занедбаний стан своєї  корабле- та суднобудівної інфраструктури, досі зберігає за собою звання «столиці корабелів». Як видно з вищезазначених характеристик, місто здатне обслуговувати оборонну промисловість України, а також брати участь у міжнародних проектах. Та головною умовою наразі для миколаївських підприємств є модернізація та відновлення застарілого обладнання на суднобудівних заводах, а також покращення професійних якостей та обмін досвідом з корабелами інших держав.

Відновлення роботи «Суднобудівного заводу «Океан» і розвиток «Суднобудівної компанії «НІБУЛОН» спонукали сотні миколаївських корабелів повернутись працювати додому з різних куточків світу. Державні оборонні підряди на миколаївських заводах можуть подарувати ще тисячі робочих місць для сотень миколаївських сімей, які досі залишаються працювати за кордом на підприємствах суднобудівної галузі. І, нарешті, у Миколаєва – у місті з Адміралтейством – знову з’явилася мрія розміщення штабу ВМС України.

Чи здійсниться це все – стане відомо найближчими роками, адже представники багатьох державних органів анонсували конкретні результати вже найближчим часом.

Огляд підготував Андрій Прокопенко