28 Apr, 11:28
Південноукраїнський енергетичний комплекс — це велика розгалужена енергетична система, яка включає в себе Южно-Українську АЕС, Ташлицьку гідро-акумулюючу електростанцію, Олександрівське водосховище та Олександрівську гідроелектростанцію. Водосховище має комплексне призначення та використовується для забезпечення роботи Олександрівської ГЕС та Ташлицької ГАЕС.
Південноукраїнський енергокомплекс:
1- Южно-Українська АЕС;
2 - Ташлицька водойма-охолоджувач ЮУАЕС;
3 - Ташлицька ГАЕС;
4 - Олександрівський гідровузол;
5 - Олександрівське водосховище;
6 - Прибузьке водосховище;
7 - м. Южноукраїнськ,
8 - смт. Олександрівка;
9 - с. Костянтинівка
Южно-Українский енергетичний комплекс входить в структуру НАЭК «Енергоатом» і має надзвичайно важливе значення для економіки не тільки нашої області, а й всієї України. На його потужностях виробляється близько 10% всієї електроенергії в країні, яка забезпечує життєдіяльність Миколаївської, Одеської, Херсонської і частково Кіровоградської областей.
Ось тільки є в діяльності цього енергетичного монстра і інша, не дуже приваблива, сторона. Його розмінною монетою через призму скандалів з підняттям рівня води в Олександрівському водосховищі та випробуваннями спільного використання американського та російського ядерного палива в реакторах Южно-Української АЕС стали спочатку Національний природний парк (НПП) "Бузький Гард" та Регіональний ландшафтний парк (РЛП) "Гранітно-степове Побужжя", а потім безпеку і здоров'я всіх мешканців Миколаївської області.
Загроза перша. Одне з чудес України - “Бузький Гард” на межі знищення.
Історія затоплень. Критична цифра — 20,7 метрів
Багатостраждальний Національний природній парк “Бузький Гард” потерпав від підняття рівня води у Олександрівському водосховищі вже декілька разів. Вся ця драматична історія триває вже близько 20 років. Кожне підняття супроводжувалось супротивом з боку різноманітних екологічних організацій та активістів але, як ми бачимо, ефекту це не дало ніякого. Енергетики успішно підіймали рівень води. В 1999 році, коли був запущений в експлуатацію пусковий комплекс Олександрівської ГЕС, рівень води становив 8 метрів - гранично-допустимий екологами рівень в Олександрівському водосховищі. В 2006 році, навесні, відбулось перше підвищення до рівня 14,7 метрів. Вже тоді підтоплення зазнала частина “Бузького Гарду” - 27 гектарів заповідних земель. В 2010 рівень води підняли до 16 метрів. Довгий час масові протести та посилена увага до цієї проблеми громадськості стримували заявлене енергетиками підняття рівня до 20,7 метрів. Але саме зараз це питання постало на часі доволі гостро. І енергетики всерйоз налаштовані зробити цей крок. І від того чи піднімуть рівень води залежить насправді майбутнє одного з чудес України. Перед тим, як ми дамо відповідь, навіщо енергетики хочуть підіймати рівень води у водосховищі та які загрози в цьому бачать екологи, розглянемо для початку правомочність таких дій. А як розповідають активісти, все це робиться незаконно.
Попри закон
Всі підвищення рівня води в Олександрівському водосховищі порушують низку законів України. Про це нам розповів один з борців за збереження “Гранітно степового побужжя” Сергій Колєсніков - голова ВЕА "Зелений світ”.
С.К.: Наміри підвищити рівень Олександрівського водосховища протирічать низці Законів, у тому числі Водного Кодексу України. Статтею 82 вказаного Кодексу регулюються об'єми водосховища, які може містити річка. З метою збереження гідрологічного та санітарного стану річок, забороняється споруджувати в їх басейнах водосховища і ставки загальним обсягом більше обсягу стоку річок в розрахунковий маловодний рік. Для Південного Бугу об'єм зарегульованого сховища ставками вже зараз становить 1,6 млрд. куб. м. Коли як стік розрахункового періоду складає лише 1,3 млрд.куб. м. Тобто межа допустимої зарегульованості стоку річки і без підняття рівня води до 20,7 м. в Олександрівському водосховищі вже перевищено. І це дані ще 1997 року. Тобто ще в 1997 році, коли вони підняли рівень до 8 метрів - вже був порушений закон. Бо зарегулювали річку більше ніж вона може винести.
Такий невтішний стан речей призводить до того, що сток Південного Бугу зменшується. Річка потроху міліє і це реалії сьогодення.
Крім того, Сергій Колєсніков вказав на факти протизаконного захоплення земель заповідного фонду. Мовляв енергетики затопили територію, яка їм не належить.
Версію іншої сторони нам вдалося дізнатися під час відкритого круглого столу, що проходив на Південноукраїнській АЕС. Начальник управління капітального будівництва Ташлицької ГАЕС Павло Вірич розповів, що НАЕК “Енергоатом” ще під час другого підняття води в 2006 році отримав 27 гектарів земель для потреб енергетики. Землі ці вилучили з території Регіонально-ландшафтного парку згідно рішення Кабінету Міністрів та рішення Миколаївської обласної ради.
Але Павло Вірич злукавив. Адже ці два рішення визнані незаконними і їх скасували на рівні Верховного Суду України. І хоч судова тяганина йде і понині, де-факто НАЕК “Енергоатом” продовжує користуватися 27 гектарами землі, доля яких остаточно не вирішена. А заявлене підняття рівня води до 20,7 метра зробить повернення цих територій неможливим, більше того, доведеться затопити ще додатково 25 гектарів заповідних земель, - розповідає Сергій Колєсніков.
Отже фактично ми бачимо свавілля з боку енергетиків, яке чомусь не можливо спинити. Чому? Відповідь проста. Бо це питання активно просувається зі сторони місцевих депутатів, і депутатів Верховної Ради. Нинішні народні обранці переконані, що підняття рівня води у водосховищі необхідне. Крім “Енергоатому” проект підтримали в свій час і експерти з Міненерго і інших відомств. Словом, це вказує на консолідацію сил на вищому рівні, щоб все таки довершити цю лиху справу до кінця — підняти рівень Олександрівського водосховища до 20,7 м. І це вказує на те, що з думкою екологів та природозахисників як не рахувались, так і не будуть рахуватись.
Чим загрожує підняття рівня води?
От ми впритул і підійшли до головного питання, чим загрожує підняття рівня води у водосховищі. Про це нам в інтерв’ю розповів відомий еколог та природоохоронець Олег Деркач.
1) Знищення унікальної екосистеми та бузьких ендеміків.
На території, яка підлягає підтопленню, росте велика кількість рідкісних рослин, які зустрічаються тільки в Регіонально-ландшафтному парку. За довгі роки тут утворилась власна унікальна екосистема, яка налічує близько тисячі видів квіткових рослин. Крім типових степових, лучно-степових, лучних, лісових і наскельних видів тут зростає багато прибузьких і причорноморських ендеміків, а також реліктових, рідкісних видів, занесених до національної Червоної книги та європейського Червоного списку. З них три види ніде, крім Гранітно-степового Побужжя, в природі не зустрічаються. Це мерінгія бузька, яка майже не досліджена фахівцям, смілка бузька та гвоздика бузька. Ще три рослини - ковила гранітна, оносма гранітна та очиток Борисової - обмежені в поширенні лише в південній частині басейну Південного Бугу. В Гранітно-степовому Побужжі проходить північна межа поширення рідкісної рослини — одеський голонасінник.
Частині з цих унікальних рослин неминуче загрожує загибель від підтоплення.
2) Знищення туристичної привабливості
Внаслідок підняття води загине туристичний осередок, який приваблює людей з усієї України. По-перше після підняття рівня води до 16 метрів це вже частково сталось. В 2006 році затопило єдине місце на Південному Бузі де тренувалися спортсмени-слаломники. Раніше на бузьких порогах існувала траса 4-ї категорії складності, яка наразі просто знищена. Якщо воду піднімуть до відмітки 20,7 можна буде забути і про гірський туризм. Адже підтопить ділянки де проходять тренування скелелазів і де існують їх маршрути, і місця відпочинку.
3) Знищення Південного Бугу. Дефіцит прісної води
Але про найголовнішу проблему, яка може виникнути, мало хто здогадується взагалі, - розповідає Олег Деркач. Злочинні дії енергетиків приведуть до знищення Південного Бугу.
Внаслідок перехоплення стоку ріки, утворюватимуться плеса застійної води, вода буде розігріватись під час спеки. Отже збільшиться випаровування, що призведе до дефіциту прісної води.
О.Д.: Втрати води будуть йти і від підтоплення, і від випаровування, і від більш інтенсивного використання такого обсягу води. Південноукраїнська АЕС хоче ще 5-7 млн. кубів, атомні реактори будуть кочегарити на повну і будуть охолоджувати цією водою, Ташлицька ГАЕС буде перемелювати ту воду. Ми рухаємось до знищення річки. Хто не подорожував Південним Бугом вище Первомайська той не має уявлення, що таке Буг. Буг в липні-серпні можна по камінцях перейти з одного боку на інший. Води вже немає.
До речі ця проблема боляче вдарить і по Миколаєву, - переконаний Олег Деркач. Адже через зменшення стоку Південного Бугу сюди заходитиме більше морської води, яка повністю не придатна для вживання та для потреб сільського господарства. Таким чином ми просто прискоримо непридатність цього регіону для проживання.
4) Знищення унікальних історичних місць на острові Гардовий
Мабуть найболючіша тема для сучасних українських археологів та істориків — знищення Гардового (Клепаного) острову - історичного місця, де свого часу був центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького. В 2009 році тут було створено національний природний парк «Бузький Гард». Назва парку походить від слова "гард" – спеціальної споруди для вилову риби, що використовувалася за козацької доби. Після першого підняття рівня води частину острову було затоплено. Це ми можемо бачити на світлинах Олега Деркача. Це підтверджує і історик Микола Товкайло. У своїй праці «Запорізький Гард: правда й вигадки» він зазначає, що в результаті будівництва гідроспоруд Ташлицької ГАЕС уже повністю зруйнована Паланкова балка, місце розташування головного військового табору та козацького кладовища. Якщо рівень піднімуть до 20,7 — острів затопить повністю. А разом із ним історичні памʼятки, які ще не встигли відкрити археологи. Миколаївська облдержадміністрація та енергетики продовжують ігнорувати факт існування на землях і угіддях, одним з користувачів яких є ДП НАЕК «Енергоатом», пам’ятки культурної спадщини «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького», що є порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Гардові пороги у 2005 році (фото: Олег Деркач)
Гардові пороги у 2016 році (фото: Олег Деркач)
5) Знищення рибної фауни
Підвищення до 16,9 вже призвело до припинення нересту унікальних видів риб, які живуть тільки в цих місцях. Серед них шамая дунайська, вирезуб, марена дніпровська та інші. Загалом близько 30 різноманітних видів для яких пороги були останнім притулком адже їх приваблює швидка течія, вода збагачена киснем. Через підняття рівня води цінні види риб не можуть пройти на споконвічні нерестилища.
Три найбільші брехні “Енергоатому”
Брехня 1-ша: “Підняття рівня до 20,7 збільшить кількість попусків води для Миколаївської області”
Павло Вірич у коментарях пояснив нам навіщо енергетики хочуть підвищити рівень води. Сток Південного Бугу зменшується і гідроелектростанції не вистачає рівня води для нормального функціонування. Наразі атомникам потрібно 46 млн. кубів.
П.В.: Починаючи з 2012 року Миколаївське управління водних ресурсів ламає голову над питанням зниження стоку на річці Південний Буг. Влітку, коли мінімальні витрати води нижче Олександрівського водосховища складали 17 м3 за секунду, наші витрати доходили до 4 кубів за секунду. Що це означає? Те, що ми пропускаємо той об’єм води, який нам надійшов з Первомайська, а це 4,5 кубічних метра за секунду. При цьому рівень водосховища 16,0 м. Якщо рівень водойми понизити до позначки 14,7 м, то агрегати Ташлицької ГАЕС зупиняються.
Чому не варто їм вірити розповідає Олег Деркач.
О.Д.: Чому не можна вірити? Всі європейські міста беруть забори води нижче міста завжди. Якщо би і вони брали забір води нижче міста, ми би вірили, що вони будуть скидати чисту воду. А що вони роблять. Беруть воду вище Южноукраїнська після порогів, після Національного парку. Вони беруть чисту воду, доочищають її, а скидають нам гарячу, збагачену тритієм, своєю каналізацією. Як можна їм повірити?
Брехня 2-га: «Проведена робота по переселенню та реінтродукції рідкісних рослин»
Свої злочинні дії по підтопленню заповідних земель енергетики виправдовують тим, що нібито провели роботи по переселенню червонокнижних рослин в місця які не будуть підтоплюватись. Світло на це знову ж таки проливає Олег Деркач.
О.Д.: Ми зробили офіційні запити і прийшли до висновків, що вони нічого не робили. Щоб працювати з обʼєктами Червоної книги потрібно взяти дозвіл по закону. Ніяких затверджених програм не було, ніяких офіційних переселень не було. Все це самодіяльність, яка веде до кримінальної відповідальності. Люди приїхали, накопали цих бульб та кореневищ рослин — це незаконно.
Брехня 3-тя: «Це не Гардовий острів»
Найганебніша брехня до якої вдалися енергетики, щоб виправдати підняття рівня води. Вони розповідають, що острів, який зникне внаслідок підтоплення, не є легендарним Гардовим де розташовувався козацький гард. Тому він і не несе ніякої історичної цінності. Натомість вони стверджують, що острів Гардовий — це сучасний острів Великий, який лежить нижче по течії і підтоплюватись не буде.
Щоб отримати такі висновки енергетики діяли підло та низько, - розповідає Олег Деркач. Такі дослідження для них проводив історик Юрій Гребенніков, якому, схоже, добряче заплатили, щоб він обґрунтував для них цю теорію. Те, що це ганебна брехня доводить праця археолога Миколи Товкайла «Запорізький Гард: правда й вигадки». В ній доведено, що Юрій Гребенніков помилявся і ніяких історичних підстав вважати острів Великим — Гардовим немає. Псевдонауковця засудили і представники Українського інституту археології. Більше того Юрія Гребеннікова після того випадку позбавили ліцензії і здійснювати археологічну діяльність він вже не може.
Натомість реальний Гардовий острів ризикує через підтоплення зникнути взагалі.
Загроза друга. Бомба уповільненої дії.
Що приховують енергетики від громадськості?
Як виявилось під час нашого дослідження, є ще одне гостре питання пов’язане з ПАЕС, яке ще більш загрозливе ніж підняття рівня водосховища — використання американського палива компанії “Westinghouse” в реакторах. Що там відбувається на АЕС з тим паливом — таємниця за сімома печатками. Про тривожні сигнали, що може статись щось катастрофічне, українські ЗМІ та фахівці дізнаються лише з закордонних джерел. Самі енергетики на контакт не виходять. Отже в чому проблема?
По-перше варто відзначити, що на АЕС вже завершився термін експлуатації двох з трьох наявних енергоблоків, а третій блок зупинили на планово-попереджувальний ремонт. Все це відбувається приховано і не в публічному полі. Отже що приховують енергетики? Чому вони це приховують? Як нам стало відомо, наразі на АЕС проводяться тестові випробування ядерного палива американської компанії “Westinghouse”. Яка має не дуже добру репутацію в Європі. Від використання такого палива відмовилась зокрема Чехія та Угорщина. Цілком можливо, що частину цього свіжого палива, яке мало використовуватись в Чехії, планували перекинути в Україну, вважають деякі експерти. Однак, факт залишається фактом, чехи відмовилися і досі тримають глуху оборону від американців, незважаючи на тиск держдепартаменту. За попередніми висновками чеських спеціалістів, американське паливо не підходить для реакторів радянського типу. На це вказує блогер Влад Бабінець.
З приводу якості американського палива досить знати наступне: у «Westinghouse» немає необхідної технічної документації для виготовлення паливних збірок, що підходять до реакторів ВВЕР-1000. І, по факту, американці за зразками наявних паливних касет виготовляють контрафакт.
Через американські паливні касети на АЕС вже траплялись надзвичайні випадки. У травні, за повідомленнями деяких ЗМІ, була зафіксована розгерметизація касет з ядерним паливом на реакторі третього енергоблоку. Після закінчення ремонту енергоблок намагалися неодноразово підключати до мережі, і всі ці спроби закінчувалися невдало. При цьому з 2 по 5 червня були зафіксовані перші перевищення викидів радіоактивних речовин в навколишнє середовище.
Власне на дивну ситуацію на ПАЕС із зупиненням енергоблоку повідомив і сам міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик.
Він зазначив, що збільшилась аварійність на всіх українських атомних станціях. А причина цьому, на думку міністра – наслідок неправильної роботи.
Офіційно ПАЕС ситуацію з паливом коментувати відмовляється. Відтак через наші власні джерела на атомній станції нам вдалося дізнатися детальніше про всі ці перипетії з американським паливом.
Проект почався дуже давно, ще в кінці 2000-х в реактори завантажили перші 6 тестових касет. На тестових касетах АЕС попрацювала 4 роки. Після цього замовили першу комерційну партію, приблизно 42 касети, які пропрацювали близько 2-х років, їх використовували спільно з російським паливом. На момент першої серйозної аварії з цими збірками, завантажені були два енергоблоки. Один – на половину, інший був завантажений на чверть. Основна проблема, яка виникла при використанні американських касет - деформація переважної кількості збірок. Через це геометрія активної зони порушилась.
Для інформації: Одна збірка складається з 200-твелів, це герметичні металеві стрижні, всередині яких уран. Між ними проходить вода через спеціальні канали для управління захистом. В ці канали і мають опуститися ці стрижні вразі критичної ситуації . Таким чином спиняється реакція в активній зоні.
Зрозуміло, що через деформацію паливних касет проходження засобів управління захистом ускладнюється. Геометрія не дозволяє стрижню опуститися повністю. І це вразі екстрених випадків приведе до сумних наслідків.
Небезпечні ігри енергетиків
Американці разом з «Енергоатомом» насамперед звинуватили в усьому російське паливо. Мовляв це російські збірки так сильно впливають на американські, що вони їх погнули. Але в підсумку доведено було, що це не так. Державна інспекція ядерного регулювання України заборонила подальшу експлуатацію американського палива на українських станціях і визнала, що у американського палива були конструктивні дефекти, які потрібно усунути. До слова, проблеми спільної експлуатації теж не можна ігнорувати. По-перше, «Енергоатом» втрачає будь-яку гарантію від постачальників російського палива. Так, у той момент, коли вони завантажують у змішану зону, не може бути жодних претензій до того, як експлуатується російське паливо.
Деякий час у публічній площині жодних зворушень не було. Тобто заборона, як така не була забороною - нові збірки перестали завантажувати, а старі залишили використовувати до початку 2015 року, хоча це було небезпечно. Адже, якщо би вилучили все паливо – це би були дуже великі збитки для «Енергоатому». Ціна кожної паливної збірки майже мільйон доларів. А визнати, що є така велика кількість палива, яке змушені через помилку постачальника вивантажити і покласти на склад - це вже кримінальна відповідальність за дефектне ядерне паливо, ціна якого майже 100 мільйонів доларів. Тому частину американських збірок дозволили використовувати незважаючи на ризики, - неофіційно повідомляють спеціалісти ПАЕС.
Після зміни влади на насиджене місце Президента в «Енергоатом» повернувся Юрій Недашковський. Він поставив собі за мету реанімувати цей проект і йому вдалося. Хоча в американців вже була готова нова модифікація свого палива, яке вони вже встигли завантажувати знову з тієї ж ПАЕС. До слова, ПАЕС з незрозумілих причин завжди виступає, як штатна піддослідна станція, хоча там далеко ще не найсучасніше обладнання, зокрема й модифікації тих реакторів які є. Щоправда варто зазначити, що в Україні є два блоки, які побудовані в часи Незалежної України - з найсучаснішим обладнанням. Однак все це почали впроваджувати на станції, де всі три блоки геть різних модифікацій, жоден з них не був з великої партії. Відтак, зиску від дрібносерійних пілотних блоків не було.
З 2012 р. по 2014 р. американці проводили роботу над помилками і допрацьовували якість свого палива, навіть назвали його посиленим. При цьому на станції у роботі з американським паливом є чимало обмежень. Наприклад, машина, що перемішує паливо, в нормальній ситуації працює зі швидкістю 5 м/хв, при цьому американці не дозволяють працювати зі своїм паливом зі швидкістю більше 0,9. Відповідно, на всі операції витрачається набагато більше часу, аніж було заплановано, з власне паливом необхідно поводитись набагато ніжніше, аніж зі звичайним, з яким звикли працювати на ПАЕС. У підсумку завантаження американського палива виглядає так: спочатку треба обережно вносити всі американські збірки, а потім додати російські – останні своєю чергою вносять таким чином, аби не пошкодити американські.
Зазвичай все паливо перевіряється персоналом станції. Але саме у 2014 році регулятор зобов'язав НАЕК «Енергоатом» при перевірці американського палива використовувати послуги “Westinghouse”. Нібито працівники станції ще недостатньо кваліфіковані, щоб перевіряти американські збірки. І як повідомляють наші джерела, в минулому році вже була ситуація, коли фахівці ПАЕС діаметрально розійшлися з американцями в оцінці герметичності палива. По одній з касет американці сказали, що вона герметична, енергетики довели, що вона не герметична. В результаті американці з цим були змушені погодитися і пообіцяли доопрацювати власні збірки. Вони почали розробку нової модифікації. Є неофіційна інформація, що вартість цього доопрацювання американці оцінили в мільйони доларів, і цю суму вони повісили на НАЕК «Енергоатом». На цьому до речі наголошує в одному зі своїх інтерв’ю газеті «Сегодня» і експерт з енергетичних питань Національного екологічного центру України Дмитро Хмара .
Знайти раціональне зерно в роботах по переходу на паливо «Westinghouse» на блоках ПАЕС просто неможливо. Незрозуміло, кому потрібно витрачати величезні ресурси на небезпечні експерименти і більш дороге паливо (за заявою «Енергоатому», воно на 30-50% дорожче російського. Українцям від цього точно ніякого зиску немає, тільки витрати і підвищені ризики. Найголовніше, що їх і не питав ніхто! Ніяких громадських консультацій з приводу даного експерименту атомники не проводили.
Ще один цікавий факт, Кабінет міністрів України в жовтні 2014 звільнив першого заступника голови Державної інспекції з ядерного регулювання (ДІЯРУ) України Михайла Гашева, тобто людину, яка відповідає, якраз за ядерну та радіаційну безпеку. З того часу до сьогоднішнього дня жодна людина в Україні не взяла на себе відповідальність спробувати себе на цій посаді. Подейкують, що просто ніхто не хоче брати на себе відповідальність за те, що відбувається.
Наразі третій блок ПАЕС зупинився на плановий ремонт через перевантаження палива. За інформацією працівників станції, в активній зоні знову багато негерметичних збірок. Та певно, американці спробують уникнути розголосу щодо цієї ситуації.
Та в цьому немає нічого дивного, адже так звана «економіка палива» абсолютно незрозуміла. По-перше, його вартість, по-друге – резерви, по-третє – захмарні суми, витрачені на паливо «Westinghouse», яке по суті лежить та тліє (навіть, якщо воно щойно закуплене). Під захмарними сумами маємо на увазі 100 мільйонів доларів. Паливо відпрацювало, але що з ним буде далі?
І, якщо росіяни працюють за схемою «повного циклу», забираючи практично весь український уран, то американці діють за іншим сценарієм. Так, НАЕК «Енергоатом» по суті «бігає» по ринку в пошуках збагаченого урану, скуповує його окремо у різних компаній, так само окремо постачає його до Швеції, а вже після «обробки» та «трансферу», до України ввозиться американське паливо. І тут виникають сумніви щодо законності кожного з цих етапів, адже всі закупівлі виключені з Закону про держзакупівлі. Крім того, американська схема не змогла б бути ефективною без лояльних органів та окремих структур. Відтак запитання до НАБУ. Адже й дитині зрозуміло, що такого роду закупівлі абсолютно не прозорі, здійснюються винятково в площині НАЕК, яка навіть не вважає за потрібне публікувати результати закупівель.
«Westinghouse» – банкрути
Американці чесно заявляють, що їх бізнес з виробництва ядерного палива тісно пов'язаний між Європою, де у них розташований завод і Америкою, де вони виробляють комплектуючі до ядерного палива. Нещодавно компанія оголосила себе банкрутом.
Існує загроза того, що у зв'язку з банкрутством можуть знову виникнути проблеми з якістю і з поставками компонентів з американського «Westinghouse» на їх заводи в Європі. І ризики ці дуже високі. Аналізуючи ці факти можна зробити висновки, чому американці так активно намагаються просунутись на український енергетичний ринок.
За інформацією джерел, близьких до керівництва НАЕК, склади компанії в прямому сенсі перезавантаженні американським паливом, яке скуповувалось наперед. Таким чином «Енергоатом» намагався виконати зобов’язання перед «Westinghouse». За словами, поінформованих джерел, саме такі дії НАЕК допомагають американцям пережити банкрутство. Іншими словами, «Енергоатом» не може відмовитись від своїх обіцянок перед «Westinghouse» навіть, якщо якість палива нестиме серйозну загрозу.
Більше того, НАЕК не має змоги навіть довести американцям, що якість палива неналежного рівня. Та й як вказати на проблему зі збіркою, якщо її перевіряють не спеціалісти «Енергоатому» і не на власному обладнанні. При цьому НАЕК ще й сплачує за цю саму неякісну перевірку. Тобто, про що йдеться: Україна сплачує практично все, в нормальній ситуації вендор (той хто продає, - Ред.), виходячи на такий ринок, повинен був умовно платити Україні за експериментальне право експлуатувати паливо. Адже, для України це дискомфорт, незручність і великі ризики для оператора. Проте, у нас все, як завжди, навпаки - ми платимо вендору за те, що він експериментує на наших станціях. Нагадує справжній сюр.
Проте, поки що «Westinghouse» нічого не заважає перебувати на українському ринку. Та й почувають вони себе більш, ніж захищено, адже на всі прогалини у роботі закривають очі у НАЕК. Наприклад, кілька місяців назад НАЕК «Енергоатом» оголосив тендер на модернізацію стенду за свій рахунок, а не за рахунок «Westinghouse» Хіба варто говорити, що переможцем стане саме американська компанія? Це очевидно.
Та й це не всі «плюси» банкрутства «Westinghouse». Компанії просто з неба падають тендера, які їй не властиві. Так, наприклад, нещодавно американці спільно з чеською компанією "Skoda JS", яку теж звинувачували в корупційних зв’язках з НАЕК, на двох «розіграли» 4 тендери на 700 мільйонів гривень. Відтак, виникає питання, що таке банкрутство «Westinghouse»? Все просто: це наявні питання до якості палива, це проблеми з постачанням компонентів на завод компанії у Швеції (певно для відмивання коштів), а це елементарна схема «сірої» економії на виробництві палива.
Запитань більше, аніж відповідей. Крім того, існує інформація, що контракт з «Westinghouse» дуже жорсткий в плані зобов'язань по купівлі палива. В такій ситуації подальша закупівля американського палива, не витримує жодної критики.
Навіть, якщо пригадати, як впроваджувалося це паливо в Україні, всі сумніви з приводу його якості, з приводу його ціни, відкриті питання з його подальшим зберіганням, яке вже на сьогоднішній день коштуватиме Україні плюс 1,5 мільярда гривень до вартості самого палива. Під питання конкурентність цього палива, питання його незалежних перевірок, повна відсутність технічної та публічної інформації про те, як воно експлуатується. Та й обсяг інвестицій чималий, адже кожен блок на якому планується спільно використовувати російське і американське паливо вимагає доопрацювань. На всі ці запитання відповіді немає.
Ця дивна ситуація не могла пройти непоміченою. Тому, звісно, і викликала перші хвилі занепокоєння у громадськості. Зреагували на таку законспірованість активісти Громадської організації «Відповідальна Миколаївщина», які теж висловили свою стурбованість ситуацією, що складається навколо Південноукраїнської АЕС у зв'язку із завершенням проектного терміну експлуатації енергоблоків, та використанням на АЕС в тестовому режимі палива американської компанії «Westinghouse». Підлило масла у вогонь й те, що компанія «Westinghouse» оголосила банкрутство. Це ще більше збентежило активістів. Вони вимагали від очільників Миколаївської області налагодити контакти з керівництвом ПАЕС, аби ті вийшли із громадськістю на контакт та надали хоч якусь інформацію. Громадськість переконана, що політика енергетиків має бути максимально відкритою та прозорою і не лише для фахівців, а й для всіх мешканців області. Найважливіші рішення повинні прийматися після всебічної оцінки можливих ризиків.
Що робити далі?
В цьому матеріалі ми спробували коротко описати основні загрози, які несуть жителям області дії менеджерів Южно-Української АЕС та НАЕК «Енергоатом». Нам дають можливість лише обирати одну із двох зол – найменшу. Залишається малювати собі в уяві лише страшні картинки, адже пояснень від енергетиків жодних.
Хоча всім відомо, що хворобу краще попередити, аніж потім боротися з її наслідками. В цьому питанні не потрібно винаходити велосипед. Усі засоби попередження екологічних та радіаційних загроз давно відомі і успішно використовуються в усіх цивілізованих країнах, де діють атомні електростанції.
По-перше, це тотальний громадський контроль і контроль з боку органів місцевого самоврядування, завдяки якому в принципі неможлива ситуація протизаконного затоплення земель заповідного фонду або використання в тестовому режимі ядерного палива без подання сертифікатів якості та безпеки. По-друге, це повна прозорість діяльності атомників, як наслідок тотального громадського контролю. Жодне питання, жодне побоювання громадських активістів не має права залишитися без відповіді, підкріпленої юридичними документами і матеріалами експертизи. Нарешті, по-третє, це персональна відповідальність усіх осіб, які приймають рішення, що несуть загрози для жителів області, включаючи президента НАЕК «Енергоатом», директора і головного інженера Південно-Української АЕС і інших топ менеджерів.
А запрацюють ці способи попередження у нас тільки в тому випадку, якщо ВЕА «Зелений світ», «Вiдповiдальна Миколаївщина» інші екологічні та громадські організації та активісти зможуть об'єднати свої зусилля, заручитися підтримкою ОДА і облради, і спільними зусиллями поставити під контроль ЕНЕРГЕТИЧНОГО монстра.
